Основні дидактичні системи

- вона має грунтуватися на оновленій науково-педагогічній методологічній парадигмi, яка «спрямована на ре­алiзацiю проектних форм взаємодії педагогiв i школярiв, навдосконалення культури спiлкування вчителiв, їхньої здатності коректно розв'язувати складнi навчальнi i позанав­чальнi ситуацiї. Технологiчною формою реалiзацiї цієї па­радигми мають бути суб'єкт-суб'єктнi взаємини мiж педаго­гами й учнями.

Вищезазначені особливостi сучасної дидактичної систе­ми передбачають зміну стратегії національної системи освіти, яка має стосуватися, на думку Г. О. Балла, стратегії «розвитку освiти» i стратегiї “caмoї педагогічної діяльності“.

Таким чином, основним завданням освiти в сучасних умовах є її переведення «...у внутрiшнiй світ особистостi. Для цього необхiдно органiзувати психологiчно обгрунтова­ну дiяльнiсть двох рiвнозначних у вiдношеннях суб'єктiв: учитель - учень, прагнучи актуалiзувати формування в учнiв внутрiшньо-особистiсної мотивацiї при задоволеннi їхніх сутнiсних (iснуючих i формованих) потреб. Йдеться про освiтню технологiю - внутрiшню органiзацiю змiсту, тобто про логiку i структуру змiсту в контексті взаємовiдношень учасникiв освітньої , зокрема i педагогічної дiї».

Як такої єдиної сучасної дидактичної системи в педа­гoгiці поки нeмaє, а існує низка концепцiй, якi мають за­гальнi риси та закономiрностi. цi концепцiї навчання в бiльшостi пiдходiв передбачають не тiльки формуваннязнань, аде й загальний всебiчний i гармонiйний розвиток особистості учня, його духовних, iнтелектуальних, фізичних та iнших навичок та вмінь, формування мотивацй навчаль­но-пiзнавальної та майбутньої повноцiнної змiстовної життєдiяльностi. Вони спрямованi на «цiлiсне особистiсне зростання» учня як суб'єкта учiння. Психологiчною ,метою такої освiти є намагання дати «...загальний розвиток учням, в тому числi пiзнавальний, емоцiйно-вольовий, моральнийі естетичний».

Змicт навчання грунтується в основному на навчальних предметах, хоча можуть бути також iнтегративнi курси. На­вчальний процес має адекватно вiдповiдати цiлям i змicтовi навчання, i в зв'язку з цим він розумiється як двостороннiй i керований педагогом. Учитель кepyє навчально-пiзнаваль­ною дiяльнiстю учнiв, органiзовує i веде їx, стимулює са­мостiйну роботу, водночас уникаючи крайнощiв тра­дицiйної та педоцентристської дидактики i використовуючи їxнi достоїнства. Розглянемо деякi з цих концепцій.

Програмована концепцiя навчання

Ця концепцiя почала розвиватися в 40-50-х раках у США, а пiзнiше в Європi. Iдею концепцiї опрацьовува­ли американськi вченi Б. Cкіннер i Н. Краудер, у Радянсько­му Союзi - В. П Беспалько, С. А. Буссадi, П. Я. Гальперiн, Н Ф. Талuзiна.

У 60-х раках директор Iнституту кiбернетики НАН Ук­раїни академiк В, М. Глушков, психолог академiк Г.С.Кос­тюк, професори Г. О. Балл i О, М Довгялло розпочали пiонерськi дослiдження у цьому напрямi в Україні, завдяки чому стали можливими застосування електронно-обчислю­вальних машин у системi освiти, iнформатизацiя освiти, ви­користання персональних комп'ютерiв у навчальному про­ueci середньої i вищої школи. Сьогоднi в Україні тривають такі дослiдження пiд керiвництвом aкaдeмікa М.І.ї Жалда­ка i члена-кореспондента АПН України А. Ф. Верланя.

Програмоване навчання надало поштовх розвитковi тех­нологiй навчання, розробцi тeopiї та практики технічно складних навчальних систем. «Програмоване навчання - ме­тод навчання людини з використанням програми уп­равлiння (й часто називають i програмою навчання) проце­сом засвоєння знань, умінь i навичок, складеної так, що на кожному ступенi навчального процесу чiтко обумовлюються тi знання, умiння i навички, якi мають бути засвоєнi, i контролюється процес засвоєння» .

Головна iдея цiеї концепції - управлiння учiнням, на­вчально-пiзнавальними дiями учнiв за допомогою навчаль­ної програми.

Основним поняттям цiеї концепції є навчальна програма, пiд якаю розумiють алгоритм пiзнавальних дiй, що мicтить послiдовнi мiкроетапи опанування одиницi знань або дiй. Алгоритм складається з трьох частин:

доза інформації про предмет, який вивчається;

Подібні реферати:

Шляхи розвитку творчих здібностей молодших школярів в процесі формування природничих знань

Шляхи розвитку творчих здібностей молодих школярів в процесі формування природних знань. В процесі концепції дванадцятирічної загальноосвітньої школи, освіта покликана створити умови для інтелектуального, соціального, матеріального, фізичного розвитку і саморозвитку, а стратегічному плані закласти фундамент для формування демократичного суспільства, для якого освіченість, вихованість, культура – найвищі цінності, незамінні фактори стабільного добробуту і динамічного розвитку України. Програма навчального курсу “Я і Україна. ...

Педагогічні погляди Т.Г. Шевченка

Тарас Григорович Шевченко (1814—1861) не залишив якихось праць з педагогіки, але його геніальні поетичні й прозові твори наси­чені проблемами навчання і виховання, вони несуть молоді вихов­ний потенціал, спрямований на плекання національної свідомості, патріотизму, духовного збагачення особистості; його бентежить ду­ховна байдужість, змирення з рабським станом свого народу, Страшно впасти у кайдани. Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати І спати на волі... Уся творчість Т. Шевченка пронизана ідеєю незалежності ...

Розвиток у дітей інтересу до вивчення укураїнської мови

ПЛАН Роль позакласної робити в розвитку інтересу до вивчення української мови. Використання малих фольклорних жанрів: (скоромовки, лічилки, за гальки, прислів’я, приказки) у позакласні роботі. Ігри під час навчання дітей грамоти та розділу !Фонетика”. Організація позакласної роботи під час вивчення частин мови та елементів синтаксису. Навчальне і виховне значення позакласної роботи з української мови. Сучасна початкова школа має застосувати педагогічні доцільні методи навчання завдяки яким учні повноцінно засвоюють знання, ...