Search:

Тема кохання в збірці Г. Гейне “Книга пісень”

Вже находячись на краю могили, Гейне не міг забути “маленької Вероніки”, що являлася йому на зорі юності. З її образом пов’язане часте згадування в образі Гейне квітів резеди.

В той період життя Гейне, здавалося, смерті тих, до кого було звернуто серце, переслідували його. І якщо “маленька Вероніка” була резедою, то гімназистка А. – ранковою росою. І ця обожнювана Гейне дівчина померла. Так вже в гімназичні роки він пережив горе і біль утрати і був отруєний тими негараздами, котрі людина зазвичай пізнає значно пізніше.

Йозефа (Зефхен) вивела поета з сумної меланхолії і повернула з містико-романтичних висот на землю. Свій роман з нею він чудово описав в “Мемуарах”. І Гейне і Зефхен тоді було по шістнадцять років. І – о боже правий! – вона була . донькою ката. У дівчини були не руді, а саме червоні, як кров пишні волоси, що спадали довгими локонами нижче плечей.

Осиротивши, Зефхен з чотирнадцяти років виховувалася дідом, який теж служив катом (професія ця передавалася з покоління в покоління і утворювалася, таким чином, династія катів).

Так як вважалося, що Йозефа належить до безчесного роду, їй довелося, як пише Гейне, з дитинства і до дівоцтва вести усамітнене життя. Звідси в ній розвилася нелюдимість, надзвичайна чутливість і крайня сором’язливість у спілкуванні з чужими, “тайна мрійливість, що поєднувалася зі свавільною впертістю і дикістю”.

Її дід, за законами ремесла, коли відсік голову сотому страченому, поховав свій меч в могилі, спеціально приготовленій для такого випадку. Але бабка, з чаклунською метою, після смерті діда викопала знаряддя страти. Зефхен показала Гейне цю зброю. В “Мемуарах” поет так розповідає про це: “Вона не примусила себе довго умовляти, пішла в комору і одразу ж предстала перед моїми очима з величезним мечем, не дивлячись на те, що у неї були такі слабкі рухи, розмахнулася їм з великою силою і, жартома погрожуючи, проспівала:

Чи мало тобі гострого меча цілувати,

Божу останню благодать?

Я відповідав їй в тому ж тоні: “Не мило мені цілувати гострий меч – миліше мені цілувати Руду Зефхен”.

Я поцілував її не лише тому, що ніжно її кохав, але ще й з презирства до старого суспільства і до всіх його темним забобонам, і в цей міг в мені загорілися вогні двох пристрастей, котрим я присвятив усе наступне життя: любов до прекрасних жінок і любов до французької революції .”

Чаклунський поцілунок Зефхен розбудив в душі поета вулкан пристрастей. Для їх виходу назовні потрібен був предмет. Їм виявилася Амалія, донька багатого дяді Соломона з Гамбургу. Амалія Гейне відрізнялася холодним, гордим характером. Вона презирливо дивилася на сімнадцятирічного хлопця Генріха, який уявляв себе поетом, і звичайно, відштовхнула його. Генріх тяжко переживав цю особисту драму. Пізніше, вже наприкінці життя, він визнавав: “Амалія, через яку я пролив чимало сліз і став пити, щоб приборкати своє горе, була першою весняною квіткою в країні моїй мрії”.

Гордій Амалії Гейне присвячує свої знамениті “Сновидіння”, “Пісні”, “Ліричне інтермецо”, “Знову на батьківщині”, “До доньки коханої”.

В цикл “Ліричне інтермецо” увійшов шедевр світової лірики, знаменитий вірш Гейне “На півночі дикій стоїть одиноко на голій вершині сосна .”.

Сім років по тому в Гейне прокинулося кохання до молодшої сестри Амалії – Терези. Але і ця дівчина не відповіла йому взаємністю. Терезі Гейне присвятив вірші “До дівічника”, “До Лазаря”. Звертаючись до неї, він сповідується:

Коли сестра сміється –

Я милу в ній пізнаю:

У неї ті сам очі,

Що юність згубили мою.

В більшості віршів Гейне зустрічається тема нерозділеної любові. Звідси їхня сумна колористичність. Багато його творів є автобіографічними. Між автобіографічністю і експресивною тональністю існує прямий зв’язок. Образи жінок в його ліриці зазвичай контрастні: скромна жінка і “демонічна” (“Не раз граючись зі свою ундиною, нащупував я хвіст зміїний”). Гейне не лише в публіцистичних віршах, а у любовній ліриці прагне до сюжетності. В жанрово-стильовому плані він полюбляє вірші-сновидіння, ліричне інтермецо, пісні, сонети, балади. Мотиви любові поєднуються у нього з мотивами смерті, роздумами про безсмертя душі.

У нього зірки розмовляють одна з одною “тією чудною мовою, яка ніякому в світі лінгвісту не знайома”. Це – мова любові.

Як істинний великий поет, Гейне все ж вище за любов ставить в житті Поезію, котрій він присвятив всього себе.

Розглядаючи тему “Жінки в житті і творчості Гейне” мимоволі виникає думка, що вона є наскрізною в його творчості. Ось що про це пише сам поет: “В молодості любов проявляється більш бурхливо, але вона не така сильна, не така всемогутня, як пізніше. До того ж в молодості вона не настільки стійка, так як тоді і тіло теж любить, хоче плотських одкровень в любові і віддає ніби у борг душі всю несамовитість своєї крові, весь надлишок своєї мускульної сили. Пізніше, коли остання іскра згасає, коли кров повільніше тече у жилах, коли тіло вже не влюбляється, любить лише одна душа, безсмертна душа, і так як до її послуг вічність, і так як вона не настільки немічна, як тіло, вона любить не поспішаючи і вже не так бурхливо, проте міцніше, безкінечно глибше, надлюдські.”

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8 


Подібні реферати:

Основні засади німецького романтизму

ПЛАН: І. Поняття та загальні засади романтизму: - передумави виникнення; - особливості естетики та поетики романтиків; - внесок романтиків у розвиток світової літератури. ІІ. Романтизм в Німеччині 1. Перший період. Ієнський гурток: - Новаліс як теоретик романтизму; - містифікована проблематика казок Людвіга Тіка; - суб’єктивізм та романтична іронія Фрідріха Шлегеля. 2. Другий період. Гейдельбержський гурток. - Арнім і Брентано: звернення до фольклору; - концепція «природної поезії» братів Грімм; - поєднання ...

Л.І.Брежнєв

План Юність Л.І.Брежнєва. Становлення Брежнєва як політика. Брежнєв на посаді генерального секретаря СРСР. Леонід Ілліч Брежнєв народився 19 грудня 1906 року в родині робітника-металурга. Однак, незважаючи на робоче походження і ранній початок трудової діяльності (у 1921 році 15-ти років від народження), він не зарекомендував себе активним суспільним діячем. Тільки в 25-літньому віці Брежнєв вступає в партію, маючи за плечами закінчений у 1927 році Курський земле-меліоративний технікум, а так само визначений стаж керівної ...

Адам Міцкевич

Адам Міцкевич війшов в історію польської і світової літератури, як геніальний поет і великий мислитель. Майбутній поет народився 24 Грудня 1798 року на хуторі Заосьє, біля Новогрудка, в сім’ї адвоката. Рано вративши батька, Адам Міцкевич ще з дитинства привчався до самостійного життя. В 1815 році поступає в Вільно, де був зачислений «казеннокоштним» студентом університета. Там за допомогою професорів і вчителів вивчав різні науки, серед яких були найулюбленіші рідна і зарубіжна література, вітчизняна історія і античний ...