Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства

4) притягати до адміністративної відповідальності посадо­вих осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, поста­нов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначен­ням; 5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, уста­нов та організацій за порушення встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду

Згідно із Законом України " Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — №27.

— Ст. 218) державний санітарне епідеміологічний нагляд

— це діяльність органів, установ і закладів державної сані-тарно-епідеміологічної служби по контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного законодав­ства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунен­ня шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру до порушників.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, направлених на забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони Украї­ни, Міністерства внутрішніх справ України, Державного ко­мітету в справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, в части­нах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший за­ступник міністра охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюєть­ся відповідно до Положення про державний санітарно-епі­деміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 p. №1109 (Юридичний вісник України. — 1999. — 12—18 серпня), уста­новами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітар­ного законодавства. Основною формою здійснення державно­го санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка додер­жання санітарного законодавства. Такі перевірки проводяться за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміо­логічної служби, а також позапланове залежно від санітар­ної, епідемічної ситуації за повідомленнями підприємств, уста­нов і організацій та за заявами громадян.

Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у містах та їх заступники, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту та їх заступники, а та­кож головні державні санітарні лікарі об'єктів, що мають особливий режим роботи, у межах відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду мають право видавати постанови, приписи, а також вносити пропози­ції (подання): власникам підприємств про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування до­шкільних закладів осіб, які хворі на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ; про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів дер­жавних, громадських органів та їх посадових осіб у від­повідність з вимогами санітарного законодавства; про обме­ження діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що безпосередньо не впливають негативно на здоров'я людей, але можуть зумовлювати негативний вплив на нього; видавати постанови: про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епіде­міологічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що можуть негативно вплинути на здо­ров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів; про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що нега­тивно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усуну­ті здійсненням відповідних заходів, а також мають інші права.

Подібні реферати:

Розвиток охорони праці в Україні

На початку минулого століття техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки можна було досягти завдяки порівняно простим технічним заходам і засобам. Раніше в процесі виробництва використовувалася сировина з відомими токсичними й пожежонебезпечними властивостями; технологічне обладнання, машини та інструменти були нескладними, а виробничі будівлі за площею та об'ємом були невеликими. У другій половині ХХ ст. докорінно змінилися продуктивні сили, розширилося виробництво, виникли нові галузі промисловості. Людина ...

Організація оплати праці на підприємствах

Організація оплати праці являє собою систему організа­ційно-правових засобів, спрямованих на встановлення змісту і порядку введення системи оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, вста­новлення норм оплати праці при відхиленні від тарифних умов, форм і строків виплати заробітної плати, порядку об­числення середнього заробітку, індексації зарплати у зв'яз­ку зі зміною індексу споживчих цін, компенсації зарплати у ...

Фотографія робочого часу

Фотографія робочого часу - це один з основних методів вивчення затрат робочого часу протягом зміни або за короткий період. Здебільшого фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки (чи перевірки) нормативів часу, виявлення втрат робочого часу з різних причин та розробки організаційно-технічних заходів по вдосконаленню використання робочого часу. Різноманітність трудових процесів дуже широка. Значною є й кількість різновидів фотографій робочого часу, кожен з яких має свої особливості. Правильний вибір ...