Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства

Суб'єктами даних правовідносин є власники або упов­новажені ними органи підприємств, установ, організацій, не­залежно від форми власності та господарювання, та спеці­ально уповноважені органи державної виконавчої влади, які наділені такими повноваженнями, як можливість давати влас­никам (уповноваженим ними органам) вказівки про усу­нення виявлених порушень, невиконання яких тягне за со­бою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність; загальність нагляду і контролю (як було наведено нагляд і контроль поширюєть­ся на усі підприємства). Ці органи незалежні від інших дер­жавних органів та органів місцевого самоврядування. Адмініс­тративно-правові відносини завжди мають державно-влад­ний характер, оскільки один з його суб'єктів наділяється державою владними повноваженнями.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб'єкти правовідносин по нагляду та контролю за додержанням за­конодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров'я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характер­но для трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої сторони. Про адміністративно-пра­вовий характер правовідносин з нагляду і контролю за до­держанням законодавства про працю свідчить і зміст даних правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним органу) від імені держави владні розпорядження, котрий повинен безумовно їх виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону здоро­в'я на виробництві застосувати заходи адміністративного стягнення. Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві є адміністративно-право­вими і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні, пов'язані з організацією процесу праці на підприємстві, в установі, організації та застосуванням праці найманих праців­ників. Виняток становлять лише правовідносини з громад­ського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб'єктами є: власник підприємства, устано­ви, організації і трудові колективи через вибраних ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх вибор­них органів і представників (ст. 46 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p. // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668); трудові ко­лективи та профспілкові органи при здійсненні громадського контролю за додержанням законодавства про працю й охоро­ну здоров'я на виробництві не володіють владними повно­важеннями, крім випадків, встановлених трудовим законо­давством (статті 43, 45 КЗпП).

В умовах переходу до ринкових відносин на підприєм­ствах різних форм власності значно збільшилося число пору­шень трудових прав громадян. Як підкреслюється в Основ­них напрямах соціальної політики на 1997—2000 роки, затвер­джених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 p. №1166/97, почастішали випадки незаконного звільнення з роботи працівників, має місце невчасна виплата заробітної плати, надання працівникам неоплачуваних відпусток.

Головна державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України провела протягом 1997—1998 років 26 619 перевірок, в ході яких було виявлено 49,6 тис. порушень трудового законодавства, в тому числі більш як 17 тис. порушень законодавства про оплату праці (Чи пору­шують на місцях трудове законодавство // Праця і зарпла­та. — 1998. — №17. — Вересень). Головними причинами масових порушень законодавства України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних, адміністратив­них і кримінально-правових механізмів, які б примушували роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і регіональний контроль за додержанням законо­давства про працю і оплату праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади; відсутність ефек­тивних юридичних і організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в акціонерних товариствах, де є частка державної власності;

Подібні реферати:

Поняття та види часу відпочинку

Законодавство про працю не дає визначення часу відпо­чинку. Наукою трудового права традиційно під часом відпо­чинку розуміється час, протягом якого працівник є вільним від виконання трудових обов'язків і вправі використовува­ти його на власний розсуд. Як слушно зауважує П.Д. Пилипенко, правове поняття часу відпочинку не відповідає фізіологічному поняттю відпо­чинку, коли людина, наприклад, спить. У зв'язку з цим нау­ковці пропонували увесь час поза робочим часом називати "вільним від роботи часом" або ...

Облік робочого часу

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми. У складі відпрацьованого працівником часу окремо вра­ховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо. Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож­ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має ...

Підприємницька діяльність, її принципи та умови здійснення. Поняття відповідальності в господарському праві

Підприємницька діяльність, її принципи та умови здійснення Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності ...