Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства

Посадові особи Державної інспекції мають право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою кон­тролю за додержанням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами й одержувати від мініс­терств, інших центральних і місцевих органів державної ви­конавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для вико­нання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваже­ному ним органу приписи про їх усунення. Приписи посадо­вих осіб інспекції підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими органами питання про накладення стяг­нення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з тим усі посадові особи Державної інспекції зобо­в'язані: забезпечувати якісне проведення перевірок додер­жання законодавства про працю, об'єктивність їх результатів;

надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, по­в'язаних із застосуванням законодавства про працю, органі­зацією правового навчання працівників; зберігати державну, службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей про осіб, які звернулися до них із заявою, скар­гою, якщо цього вимагає заявник; проводити роботу з роз'яс­нення та пропаганди законодавства про працю, аналізувати його застосування.

Дії працівників Державної інспекції можуть бути оскар­жені до вищої посадової службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до суду в порядку, встановле­ному законодавством.

Державна інспекція праці накладає штрафи в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці Міністерства праці та соціаль­ної політики України, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 13 лютого 1998 p. №23/35 (Людина і праця:

Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1998. — №5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з невиконан­ням законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст. 188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політи­ки України розглядати справи про адміністративні правопо­рушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці — заступник мі­ністра праці та соціальної політики України, його заступники;

головні державні інспектори праці територіальних держав­них інспекцій праці, їх заступники; державні інспектори праці Головної державної інспекції праці — штраф до 9 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

— державні інспектори праці територіальних держав­них інспекцій праці — штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України про усунення порушень за­конодавства про працю спричиняє накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних податком міні­мумів доходів громадян.

Комітет по нагляду за охороною праці України діє на основі Положення, затвердженого Указом Президента Украї­ни від 9 березня 1998 p. №182/98 (Офіційній вісник Украї­ни. — 1998. — Число 10), є центральним органом виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики України. Безпосередньо здійснює державну політику в сфері охорони праці, здійснює нагляд за додержанням вимог зако­нодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, державний гірський нагляд, профілактику травматиз­му виробничого і невиробничого характеру.

Подібні реферати:

Трудове право

I. Суб’єкти трудового права. В юридичній літературі під суб'єктами права розуміють учасників суспільних відносин, які на основі чинного законодавства визнаються володільцями суб'єктивних прав і відповідних обов'язків. Під суб'єктами трудового права розуміють учасників індивідуальних і колективних трудових відносин, які на основі чинного законодавства мають трудові права і відповідні обов'язки. Основними суб'єктами трудового права є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи ...

Поняття джерел трудового права, їх класифікація та види

В юридичній літературі термін "джерело права" застосо­вується у двох значеннях — у значенні матеріального дже­рела права (джерела права у матеріальному сенсі) і у зна­ченні формального джерела права (джерела права у фор­мальному сенсі). Під матеріальним джерелом права розумі­ють причини утворення права, тобто все те, що згідно з відпо­відним підходом породжує (формує) позитивне право: ті чи інші матеріальні або духовні фактори, суспільні відноси­ни, природа людини, природа речей, божественний або люд­ський розум ...

Поняття, форми зайнятості та державна політика в цій сфері

Проблеми зайнятості та працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Очікуваної стабі­лізації на ринку праці не сталося, зберігається тенденція зрос­тання як офіційного, так і прихованого безробіття (одного з парадоксів вітчизняного ринку праці). Зареєстрований ри­нок праці у 1999 p. характеризувався загостренням пробле­ми безробіття серед працездатного населення внаслідок по­силення невідповідності пропозиції робочої сили і попиту на неї. За даними Держкомстату України чисельність за­реєстрованих ...