Search:

Інтуїція

У 17 ст інтуїцію розглядали як один з методів наукового пізнання та намагались приписати їй логічної форми. При цьому цікаво відмітити той факт, що сторонники інтелектуального вчення про інтуїцію не протиставляли інтуїцію пізнанню. Напроти, вони намагались включити її в свою схему пізнавального процесу в формі інтелектуальної першооснови пізнання.

Иммануил Кант (1724-1804) – засновник німецкого класичного іеалізма.

Кант вважав, що право на існування має лиш чуттєва інтуїція. Це було викликано його бажанням обмежити пізнання областю явищ, показати принципіальне непізнання "речей в собі".

Основна ціль кантівської філософії – аналіз здібностей людського розуму. Доступна людині інтуїція існує вже не як безпосереднє споглядання розуму, а як чуттєвість, апріорні (ті, що передують досвіду) форми якої – простір та час. Іншими словами, інтуїція – це пасивна здібність сприймання.

Иоганн Готлиб Фихте (1762-1814) является одним из наиболее последовательных приверженцев субъективного идеализма. В обосновании последнего интуиции принадлежит особая роль. Фихте рассматривает интуицию как метод постижения его философского учения.

Основной категорией фихтевского "Наукоучения" является понятие "действование", которое, в свою очередь, делает возможным познание. Это "действование", по Фихте есть продукт интуиции. Интуиция в то же время служит орудием разрешения противоречий, заключенных в исходном действовании.

Фихте считает, что в познании используется интуиция нечувственного характера. Именно через интеллектуальную интуицию абсолютного самодеятельного "Я" становится возможным понятие действования. Так, Фихте вводит в философию понятие интеллектуальной интуиции.

В интеллектуальной интуиции Фихте "Я" полагает самое себя. Поэтому субъективное и объективное в нем сливаются. Объект и субъект представляют собой диалектическое единство противоположностей, и только интеллектуальная интуиция, по мнению Фихте, снимает эту противоположность, являясь таким образом необходимым компонентом в познавательном процессе.

если у рационалистов интеллектуальная интуиция направлена на постижение умом объективного мира, то у Фихте интуиция представляет собой средство познания философом самого себя.

Таковы основные тенденции в учениях об интуиции XVIII в.

Науки того времени занимались преимущественно лишь собиранием и описанием фактов. Отсюда и умозрительные рассуждения, постоянное обращение к догадкам и интуиции.

С этого времени начинается новый этап развития науки: переход от аналитически замкнутых систем к синтетическим системам, центральной проблемой которых оказалась проблема развития. Принцип развития придавал научным исследованиям синтетический характер, а необходимость такого подхода вытекала из нового типа соотношения теории и практики.

Частое обращение философов к проблеме интуиции в этот период более чем когда-либо связано с гносеологическими проблемами естествознания. Повышение уровня абстракции в математике и других науках требовало серьезных преобразований в области методологии, И именно поиски единой методологии придают проблеме интуиции обобщенный характер. Это – уже не просто средство познания, а его специфическая форма, которой надо найти соответствующее место в теории познания той или иной философской системы, либо отказаться от нее совсем.

Артур Шопенгауэр (1788-1860) – "великий пессимист" буржуазной общественно-политической мысли XIX в. – весьма своеобразно и нетрадиционно трактует проблему интуиции. Его учение об интуиции и интуитивном знании явилось своего рода переходной ступенью от соответствующих классических теорий и концепций традиционной философии к одной из ее деградирующих ветвей – интуитивизму, получившему весьма широкое распространение на рубеже XIX-XX вв.

Ядро всей шопенгауэровской философской системы составляет учение о "Воле" – чистом и первичном сознании, основе всего сущего на Земле. Этот придуманный им феномен представляет собой в сущности не что иное, как трансформированную и приспособленную к нуждам собственной философской системы кантовскую "вещь в себе". Однако в отличие от своего духовного наставника Шопенгауэр объявил последнюю принципиально познаваемой, познаваемой исключительно через интуицию.

Для того чтобы понять суть шопенгауэровского учения об интуиции, необходимо прежде всего разобраться в основных принципах его гносеологической системы.

Интуиция – это то, что лежит в основе всякой мудрости, гениальности и в конечном счете истинности, представляя собой "величайшее наслаждение", какое только возможно для человека. Интуиция объемлет весь мир, проникает во все сущее; " .только то, что вытекает из интуиции . только это содержит в себе живой зародыш, из которого могут вырасти оригинальные и истинные творения ."41.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29 


Подібні реферати:

Натовп, його особливості

План Вступ 1. Загальна характеристика натовпу. Психологічний закон її духовної єдності 2. Почуття натовпу 3. Моральність натовпу Висновок Використана література Вступ З психологічної точки зору слово „натовп” отримує зовсім інше значення. Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звісно, тимчасовий характер, але й досить певні риси. Збори в таких випадках стають організованим ...

Біоритми організму. Добові біоритми. Вплив Місяця на добові біоритми

Теорії “трьох біоритмів” близько ста років. Цікаво, що її авторами стали троє вчених: Герман Свобода, Вільгельм Фліс, котрі відкрили емоційний та фізичний біоритми, а також Фрідріх Тельчер – дослідник інтелектульного ритму. Психолога Германа Свободу і отоларинголога Вільгельма Фліса можна вважати “дідусями” теорії біоритмів. В науці таке буває дуже рідко, але однакові результати вони отримали незалежно один від одного. Свобода працював у Відні. Аналізуючи поведінку своїх пацієнтів, він спостеріг що їхні думки, ідеї, ...

Перцептивна сторона спілкування

Поняття соціально перцепції. Механізми взаєморозуміння. Ефекти між особистісного сприймання. Адекватність розуміння інших людей. Атракція – як емоційна сторона міжособистісного сприймання. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння. Спілкування є не лише обміном інформацією і діяльністю, але і сприйманням, розумінням і оцінкою людьми один одного. Сприймання, розуміння і оцінку людьми один одного і відображає соціальна перцепція або перцептивна сторона спілкування. Тому в процесі спілкування у людини формується ...