Search:

Вплив націоналізму на зовнішню політику країн світу в ХХ столітті

Анархістську програму вперше особливо чітко виклав Вільям Ґодвін („Розвідка про політичну справедливість”, 1793) та П‘єр-Жозеф Прудон („Що таке власність?”, 1840). На думку цих взірцевих анархістів, людська взаємодія природно відбувається в невеличких автономних спільнотах, які є репрезентативними ядрами етнічного спілкування. Анархізм – це форма мислення, пов‘язана з давньою, ще від стоїків і кініків, традицією заперечення соціально-політичного авторитаризму. Ґодвін просто підсумував попередні ідеї, де подаються засадничі принципи анархізму: небажання коритися накинутій владі, зне­вага до егоїстичної приватновласницької жадібності, природна свобода й природні стосунки, пасивний опір.

Анархічний націоналізм, хоч і перебуває цілком поза сферою ліберального гуманізму Просвітництва, не може бути зведений до простого вияву романтичної ідеології правого крила, якій він передує. Не можна також прив‘язувати його до комуністичної ідеології, чий знеосіблений глобалізм він заперечує і чию надмірну одержимість питанням власності він осуджує. Іншими словами, анархічний націоналізм - це один із контраргументів проти радикалізованих описувань етноцентричного націоналізму.

Одним із найвідоміших представників радикального націоналізму є Микола Данилевський, праця яко­го „Росія та Європа. Дослідження культурних і політичних відносин між слов‘янським і германо-латинським світами” обґрунтовує панславізм, заснований на глибинній ворожнечі між російською нацією (яка, мов­ляв, уособлює вищу расу, обраний народ, ведений єдиною правильною релігією – православ‘ям) та Західною (германо-латинською) Європою. Ця ідея обраного народу, котрий начебто вивищується над усіма інши­ми й має здійснити божественну або історичну місію, аж ніяк не є монопольним винаходом слов‘ян. Вона входила до світогляду найпередовіших західних націй та імперій, - чи то була Мілтонова або Блейкова Англія („новий Єрусалим”) чи Німеччина, чи ті ж таки Сполучені Штати, чия рішучість стати лідером цивілізова­ного світу триває вже півтора століття. На зламі століть Вільям Джеймс, опанований гірким передчуттям, так писав про цю надмірну одержимість своєю високою місією: „Ми маємо справу з дуже дивним явищем, а саме, з вірою в те, що наша національна доля має бути великою хай там що, і, з якоїсь нез­багненної причини, вважається ганебним не мати такої віри або відки­нути її. Ми повинні, мовляв, стати місіонерами цивілізації та завдати собі на плечі тягар білої людини, хоч би яким він був нелегким. Ми повинні розповсюджувати наші ідеали, насаджувати наш порядок, накидати на­шого Бога. Індивідуальне життя нічого не варте. Нас ведуть наш обов‘я­зок і наше високе призначення, цивілізація повинна тривати”.

Наступний вид націоналізму - ліберальний. Лібералізм поділяє з радикалізмом його раціональні й матеріалістичні нахили, проте шукає загальних законів і тенденцій, що визначають життя нації До того ж, ліберали не прагнуть революційних розв‘язань. Вони віддають очевидну перевагу еволюційним змінам і прагнуть поступових реформ і тонкого настроювання суспільних і політичних інституцій. Слід зауважити, що хоча лібералізм, на перший погляд, є індивідуалістичним світоглядом, він постулює індивідуальні права винятково на підстав універсальної, освяченої законом суспільної взаємопов‘язаності. В цьому лібералізм є прямою протилежністю екзистенціалізмові, в якому радикал прагне скасувати колишню й утвердити нову соціальну гомогенність суто індивідуальними, індивідуалістськими діями.

Якщо втягти ліберального націоналіста в дискусію, він не шукатиме до­казів у минулому, а вдасться радше до логічних аргументів, опертих на реаліях теперішнього часу в їхніх інституціалізованих формах. Саме в таких термінах описує націоналізм Карл Шурц у своїй промові „Справжній американізм”, виголошеній у Бостоні 1859 року: „Справжній американізм, себто толерантність і рівність прав, поглинув їхні забобони й мирно поглине все, що не відповідає переможному духові наших інституцій”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21 


Подібні реферати:

Консерватизм у Франції. Жозеф де Местр

План. Вступ. Розділ І: Поняття та сутність консерватизму. Консерватизм як ідеологія. Загальні концепції консерватизму: зміна; природа людини; суспільство; нація; політика, влада, держава. Розділ ІІ: Французька школа класичного консерватизму. Жозеф – Марі де Местр. Традиціоналістична течія консерватизму. Видатний мислитель П`ємонту та його “Роздуми про Францію”: політичний вигнанець; критика революції; судження філософа про конституцію. Висновок . Список використаної літератури. Вступ. Найбільш загальною категорією, що ...

Війна США в Іраці. Причини та розв’язання проблеми

Можна по-різному підходити до війни в Іраці. Однак реалістичний погляд на теперішній світ зобов'язує нас зробити висновок, що видима війна, яка почалася 19 березня, є вимушеним продовженням невидимої війни, яку вже довший час веде проти Америки розгалужена міжнародна терористична мережа, підтримувана певними країнами, до кола котрих в першу чергу належить Ірак. Не тільки треба було сказати: „Досить!", але це треба було сказати раніше, не тримаючи ніяких ілюзій щодо безпорадної, слабовольної ООН і не боячись ...

Політичний маркетинг

ПЛАН Політологія і її функції. Сутність і головний зміст політичного маркетингу. Співвідношення предметів дослідження політичного маркетингу й соціології. Політичний маркетинг і коло соціальних і політичних процесів та явищ, що віл охоплює. Роль соціологів у політичному маркетингу. Політологія – це наука про закономірності й тенденції функціонування і розвиток політики, політичних систем та окремих політичних інститутів, їх взаємодію з різними підсистемами суспільства. Нині термін “політологія” вживається здебільшого в ...