Search:

Поняття, завдання та об’єкти екології

Г.Білявського та М.Падуна (1991) виділяють в екології п’ять основних блоків:

·       біоекологія;

·        геоекологія;

·        техноекологія;

·        соціоекологія;

·        космічна екологія.

М.Ф.Реймерс (1990) вважає, що до складу сучасної екології входять 39 основних розділів, а сама вона тісно пов’язана з 70 великими науковими дисциплінами.

Таким чином, схема нарис.4 демонструє лише найголовніші з існуючих напрямків розвитку екології як метанауки, а рис.5 – більш детальні її галузі.

Рис. 4. Місце екології в системі наук

Рис. 5. Структурна схема науки про довкілля

За відношенням до предмета вивчення біоекологію поділя­ють на:

·        екологію мікроорганізмів;

·        екологію грибів;

·        екологію рослин;

·        екологію тварин;

·        екологію людини.

Прикладну екологію за відношенням до предмета вивчення поділяють на:

·       промислову, або інженерну;

·       транспортну;

·       сільськогосподарську;

·       медичну.

Екологія як наука постійно розвивається, з’являються все нові її розділи, найважливішими з яких є:

·      соціоекологія;

·      мілітаризаційна екологія;

·      радіоекологія;

·      космічна екологія;

·      урбоекологія;

·      ландшафтна екологія тощо.

Основні етапи розвитку екології

Перший етап (стародавній) - до 1866 року. Не буде перебіль­шенням стверджувати, що екологія "існувала завжди". Первісна людина померла б з голоду без необхідних їй знань про поведінку й особливості дичини, якби не мала отриманого від предків і набутого самостійно досвіду "взаємовідносин з довкіллям". У наукових працях учених минулого (Теофраст, Арістотель та ін.) є чимало цікавих даних про вплив на рос­лини і тварини кліматичних змін, про особливості відомих їм живих істот, ознаки пристосування до умов середовища проживання тощо.

Екологія дуже довго розвивалася як частина біології - загаль­ного вчення про світ живого. Це період “наївної екології”, коли окремі її елементи з’являлися в працях ботаніків, зоологів, період накопичення екологічних фактів.

Не виділяючись істотно з неї, за сот­ню років вона тричі змінила парадигму (вихідний принцип, основа міркувань та досліджень).

Другий етап (до 30-х років XX ст., аутекологічний). Період аутекології(екології осо­бини), виявлення закономірностей у відношеннях тварин і рослин до різноманітних абіотичних факторів, внутрішніх екологічних досліджень та визначення “екосистем”.

Екологія спиралася на визначні праці вчених Ч. Дарвіна, О. Гумбольдта, К. Ф. Рульє, Е. Геккеля, І. Ж. Сент-Іллера й концентрувалася на дослідженні впливу фізич­них (температура, освітлення тощо) і хімічних (склад води та ін.) чинників довкілля на життєдіяльність окремої особини чи цілого виду.

Екологія тимчасово звузилася до аутоекології, що тоді було перевагою, а не вадою. Вчені сперлися на всю могутність наукового методу досліджень, додавши до загально­го ознайомлення і спостережень обмірковані наперед порівняно то­чні досліди з вартими довіри результатами (наприклад, про вплив мінеральних добрив на ріст рослин і кінцевий урожай).

Ці праці послужили поштовхом до синтезу даних геології, геоботаніки, гідрології, ґрунтознавства, кліматології багатьма наступними вченими. Протягом XIX та початку XX століття розвиток спеціальних аналітичних наук сприяв накопиченню фактичних даних, без яких було б неможливим формування екології як сучасної синтетичної науки. Було встановлено, що живі організми своїм існуванням та розвитком найтіснішим чином залежні від природного середовища. Аутекологія тварин та рослин в першій половині XX століття стала повноправною науковою дисципліною.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Радіоактивний вплив радіації на людину

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французь­кого вченого А.Беккереля, а потім дослідженнями П'єраі Марії Кюрі явища радіоактивності. Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іоні­зувати і руйнувати біологічні ...

Людство й довкілля. Джерела екологічної загрози. Екологічний вплив ТЕС

У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії – період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низьке негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою. Образно кажучи, до розвитку глобальної екологічної соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели кілька “вибухів”: ...

Вплив атомних електростанцій (АЕС) на навколишнє середовище

ЗМІСТ Необхідність захисту навколишнього середовища Вплив атомних станцій на навколишнє середовище переміщення радіоактивності в навколишньому середовищі вплив радіації на організм людини /види радіоактивного випромінювання /шляхи проникнення радіації в організм людини Обмеження небезпечних впливів АС на екосистеми Знищення небезпечних відходів Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища Література Необхідність захисту навколишнього середовища від небезпечних техногенних впливів промисловості на екосистеми ...