Search:

Правове регулювання вексельного обігу в Україні

Для визначення поняття «продаж» варто звернутися до п. 1.31 ст. 1 Закону про податок на прибуток, відповідно до яких під продажем товарів розуміються будь-які операції, здійснювані відповідно до договорів купівлі-продажу, міни, постачання й іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від термінів її надання, а також операції по безоплатному наданню товарів.

Застосування цього визначення щодо операцій з відчуження векселя правомірно на тій підставі, що вексель у даному випадку для цілей оподаткування на прибуток є товаром (див. п. 1.6 ст. 1 Закону податок на прибуток).

Вексель продається на підставі цивільно-правового договору, угоди між індосантом і індосатом, тобто передається у власність індосату, а отже, у даному випадку потрібно використовувати п. 7.6 ст. 7 Закону про податок на прибуток.

Що ж стосується можливого погашення векселя векселедавцем (платником), то тут ситуація не настільки однозначна: купівля векселя (одержання по індосаменті) дійсно має місце, але продажу немає, тому що пред'явлення векселя до платежу і його погашення відбуваються не за цивільно-правовим договором, у результаті чого просто погашається раніше виникле вексельне зобов'язання.

У зв'язку з цим не має місця перехід права власності на погашуваний вексель, тому що вексель після його погашення фактично анулюється (тобто припиняє існування грошове зобов'язання, що випливає з нього).

Використання визначення «продаж товарів», приведеного в п. 1.31 ст. 1 Закону про податок на прибуток, у даному випадку некоректно по вже розглянутих причинах (тому що вексель у даному випадку товаром не є). Проте навіть виходячи з цього визначення, погашення векселя продажем цінного паперу названо бути не може.

Тому ще разом звернемося до статті 224 ЦК, що визначає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи з цього, повинний мати місце факт переходу права власності на вексель, чого, як ми відзначили, при погашенні векселя не відбувається. Зазначена операція (погашення боргових зобов'язань) прямо передбачена п. 7.9 ст. 7 Закону про податок на прибуток і не спричиняє яких-небудь наслідків як для векселедавця (платника), так і для останнього векселетримача.

Крім того, якщо сказати, що вексель при погашенні продається, те хто цей вексель купує? Векселедавець не купує, а погашає вексель, що не те саме.

Але у випадку, якщо погашення не відбувається, а вексель передається векселедавцю шляхом упорядкування передатного напису, то в даному випадку вже можна говорити про його купівлю і продаж, а виходить, про ведення окремого обліку по торгівлі цінними паперами.

Як бачимо, неоднакове використання векселя (пред'явлення до погашення або подальша передача векселедавец або третій особі) веде до різноманітних податкових наслідків, що протиприродно, але цілком відповідає нормам Закону про податок на прибуток.

Зазначений момент варто мати на увазі, тому що за економічними наслідками погашення векселя і його передача векселедавцю можуть мати однаковий результат, але вексельне зобов'язання в першому випадку буде погашено, а в другому може бути припинене на підставі статті 219 ЦК у результаті збігу боржника і кредитора в одній особі. Але у випадку якщо згодом цей збіг припиняється (вексель, наприклад, був индосируваний векселедавцем або платником далі), то зобов'язання виникає знову і уже векселедавець буде змушений вести окремий облік по своєму ж векселю.

Також варто враховувати, що податкові органи схильні вважати придбання векселя з подальшим його погашенням торгівлею цінними паперами (див., наприклад, лист ДПАУ від 02.07.99 р. № 9672/7/22-3117, спільний лист ДПАУ, Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 10.01.2000 р. № 179/18), не приводячи ніякого обгрунтування щодо того, що погашення векселя є його продажем.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Розвиток грошово-кредитної системи в Україні

Становлення грошової системи України В період становлення державної незалежності Україна першою почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювала нескоординованість економічної політики незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. За цих умов з 10 січня 1992 р. в Україні запролваджено ...

Статус та функції національного банку України

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” у березні 1991 року на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР утворено Національний банк України, який є державним органом. Він “підзвітний Верховній Раді України”. Керівним органом Національного банку є Правління: Правління Національного банку формується з 11 чоловік. До його складу входять: Голова Правління, його заступники та інші члени Правління. Голова Првління Національного банку призначається Верховною Радою України строком на 4 роки ...

Класична кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Хоч сформувалася ця теорія як обгрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу, тобто на базі вирішення досить вузького, прикладного питання економіки, сьогодні це надзвичайно широка теоретична концепція, яка з кількісних позицій веде пошуки відповіді по суті на всі питання теорії та практики використання грошей. Ключовим в кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами ...