Search:

Правове регулювання вексельного обігу в Україні

Під доходами розуміється сума коштів або вартість майна, отриманий платником податку від продажу, обміну або інших засобів відчуження цінних паперів, збільшена на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, переданих платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, що погашається в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням (п.п. 7.6.4 ст. 7 Закону про податок на прибуток).

Крім цього, слід зазначити, що в даному «цінно-паперовому» випадку немає підстав для застосування загального принципу визначення моменту виникнення доходів і витрат (правила «першої події»). Хоча прямо в Законі про податок на прибуток інший (спеціальний) порядок не зазначений (ні в ст. 11, ні в п. 7.6), він випливає з визначення торгівлі цінними паперами, під яким розуміється купівля і продаж цінних паперів.

Тому, навіть якщо здійснена перша частина операцій (купівля), то без другої її частини (продажу) не можна стверджувати, що має місце торгівля цінними паперами, а отже, застосовувати положення п.п. 7.6.3 ст. 7 Закону про податок на прибуток, що стосуються витрат з купівлі векселя. Виходячи з цього лише в момент здійснення продажу векселя підприємство має право на відбиток витрат, пов'язаних із придбанням векселя, а також доходів від його продажу. Тобто доходи і витрати за операціях, здійснюваних не торговцями цінними паперами, виникають одночасно - по другій (заключній) операції.

Хоча деякі спеціалісти говорять про застосовність правила «першої події» за операціями із цінними паперами, базуючись на визначеннях витрат і доходів, а також валових доходів від торгівлі цінними паперами, приведених у п. 7.6 ст. 7 Закону про податок на прибуток, у яких мова йде про отримані (сплачені) або нараховані доходи (витрати), проте ці положення загальні і стосуються підприємств, як маючих статус торговця цінними паперами, так і не маючих такого статусу.

Крім того, неважко помітити, що в статті 11 Закону про податок на прибуток мова йде про валові доходи і витрати, а в пп. 7.6.3 і 7.6.4 ст. 7 цього ж Закону говориться про витрати і доходи. У пункті 7.6 статті 7 нагадування про валові доходи міститься тільки в зв'язку з відбитком позитивного результату між «просто» доходами і витратами (хоча навіть податкові органи іноді помилково ототожнюють витрати по придбанню векселя з валовими витратами, див., наприклад, абзац 7 листи ДПАУ від 06.05.99 р. № 2608/6/22-3116).

У зв'язку з цим для «неторговців» виникає таке поняття, як “завершена операція”, тобто операція з векселем, при здійсненні якої він був куплений і надалі проданий. Саме ці завершені операції відбиваються в окремому обліку з торгівлі цінними паперами, що, звичайно, невигідно для підприємства, але відповідає букві Закону.

Для наочності розглянемо приклад. Підприємство придбало два векселі. Надалі один із них був реалізований. При визначенні фінансового результату від торгівлі цінними паперами буде прийматися в увагу лише одна операція (завершена, тобто операція з придбання і подальшої реалізації одного векселя), а витрати, понесені на придбання другого векселя, у податковому обліку відбиватися не будуть, а лише запам'ятаються і будуть «чекати» доходів від його реалізації.

З огляду на, що форма ведення окремого обліку нормативними актами не встановлена, платник податків веде такий облік (у якому, зокрема, і знайде відбиток вартість придбаного векселя по незакритих операціях) у будь-якій зручній для себе формі.

Вексельні операції не були б настільки популярними, якби всі операції з ними відбувалися за номінальною вартістю, зазначеною на самому векселі. Вексель - не гроші, тому в переважній більшості випадків, а особливо на етапі його обігу, а не випуску або погашення, договірна вартість, за якою вексель продається-купується (у термінах Закону про податок на прибуток) або передається-утворюється (у термінах вексельного законодавства), значно відрізняється від номінальної, що відповідно. Дозволяє деяким учасникам вексельних правовідносин заробляти на цій різниці.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Кредити під цінні папери

В умовах ринкової економіки банки надають своїм клієнтам кредити під цінні папери. Це найзручніша форма кредитних відносин між банком і позичальником, оскільки процедура взяття цінних паперів під заставу відносно нескладна, а витрати на їх зберігання (на рахунку “депо” в Депозитарії) невеликі. Комерційні банки можуть приймати цінні папери під заставу на принципах юридичного права і права справедливості тобто взаємного довір¢я. При заставі на принципах юридичного права клієнт передає свої цінні папери банку і підписує ...

Економічна робота банків у процесі кредитування

1. Комплексна оцінка кредитоспроможності клієнта Кредитоспроможність позичальника ¾ це його здатність повністю і вчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобов¢язаннями. Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період чи за яку-небудь дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу Одним із способів організації кредитних відносин вважається якісна оцінка кредитоспроможності позичальника. В інформації про кредитоспроможність ...

Особливості функціонування позичкового капіталу. Ринок позичкових капіталів

Позичковий капітал ¾ це капітал, який приносить доход у вигляді процента. Як відомо, в процесі обігу капітал виступає у грошовій, продуктивній і товарній формах. Позичковий капітал постійно знаходиться у грошовій формі, однак його поняття значно вужче за змістом від поняття “грошовий капітал”. У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу, який функціонує у матеріально-уречевленій та у грошовій (вартісній) формі. Грошовий капітал може втілюватись у ...