Search:

Автобіографія

Реферати » Діловодство » Автобіографія

Під час написання автобіографії (виклад людиною свого прожитого життя) можна використовувати різні стилі:

художній стиль;

офіційно-діловий.

В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії.

Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.

Нижче пропонуємо взірці автобіографій в офіційно-діловому та художньому стилях.


Автобіографія

Павла Грабовського

у художньому стилі

Я народився у 1864 році в Охтирському повіті Харківської губернії. Батько мій був паламарем у слободі, у молодому віці занедужав на сухоти і помер, лишивши 5 дітей. Мені тоді було 8 років, я ходив до школи. У 10 років мати віддала мене до Охтирської бурси, де я перебував 5 років, і спочатку не мав великого нахилу до науки. Потім мене вигнали, і тому я перейшов до Харківської семінарії.

Ще хлопцем я любив читати казки про життя святих. Чимало пісень я знав від матері, що завжди їх співала, а казки слухав від бабусі, так що й не довелося читати.

Мені дуже припала до серця материнська мова. Книжки до читання я купував на базарі або брав у товаришів. В семінарії я пробув 4 роки, думав кидати, але не мав на це “повних літ”, і перед Різдвом 1882 р. був заарештований з забороненими книжками.

Протягом 1883-1884 років жив на селі, де дуже бідував і не мав роботи. Весною 1885 р. знову вернувся до Харкова, а восени мене забрали у солдати. Служив я у Валках Харківської губернії. Тут мене збиралися подати в суд за образу словами офіцера, але від головного штабу надійшла бумага послати мене до Ташкента, як людину політично ненадійну. Потім мене з товаришами заслали на Вілюй.

З Іркутської тюрми я почав посилати до галицьких часописів вірші і дещо прозою, а також листуватися з українськими письменниками.

м. Тобольськ, 1901 рік.


Автобіографія

Орлександра Олеся

(Олександра Івановича Кандиби)

у художньому стилі

Я народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьківський рід походив з чумаків, материн - з кріпаків. Дідусь мій Федір Кандиба торгував рибою, а батько Іван Федорович працював на рибних промислах в Астрахані, де й втопився у Волзі. Тоді мені виповнилось 11 років. Мати Олександра Василівна згадувала, що вона “залишилась одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені”.

В 4 роки мати навчила мене читати, а згодом прищепила любов до поезії Т. Шевченка, до “Кобзаря”, якого я ще малим знав майже на пам’ять. Дитинство моє минало серед працьовитих і співучих земляків. Навчався я спочатку в початковій школі в рідному містечку, а потім - у двокласному училищі.

Зростав я і виховувався на вольовому прикладі матері, природній мудрості дідуся Василя, народній пісні і моралі, художній філософії “Кобзаря” Т. Шев-ченка. Саме з таким багажем я, п’ятнадцятирічний юнак, вирушив з дому, вступивши до хліборобської школи містечка Дергачі, що неподалік від Харкова. Звичайно, мріяв я і про гімназію, та в матері не було коштів на навчання в ній. Щоб протриматись в цій безкоштовній сільськогосподарській школі, я мусив займатися репетиторством...

В 17 років саме в стінах Дергачівської хліборобської школи я починаю друкувати свої вірші, писані як російською, так і українською мовами.

У 1903 році мені пощастило стати студентом Харківського ветеринарного інституту, а також побувати на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві. У 1905 році закінчую інститут і працюю ветеринаром у київських різницях, а також беру активну участь у літературному житті.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Види документів

Інструкція Інструкція — правовий акт, ство­рюваний органами управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, тех­нологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності установ, підприємств, окремих їх підрозділів та служб, а та­кож посадових осіб або громадян. Вона належить до кате­горії організаційних документів, що видаються міністер­ствами, установами, є нормативним актом, регламентуючим різні питання. Існують інструкції посадові, з техніки безпеки, експлуа­тації різного устаткування ...

Чи люблять українці говорити компліменти

Слово «комплімент» українська мова запозичила із французької (у французькій мові воно буквально означає вітання). Первинне значення «вітання» (хоч і своє — рідне!) комплімент частково зберіг і в нашій мо­ві: комплімент уживають здебільшого при зустрічі замість традиційного вітання, наприклад: «Які ви чудові сьогодні!», «Ви чарівні сьогодні, як завжди!». Однак компліменти («приємні, люб'язні слова, похвала, лестощі») можуть звучати і після слів вітань або під час розмови. Своєрідність компліменту як елемента мовного ...

Ділові папери

Тема: Ділові папери. Мета: закріпити та узагальнити все відоме студентами про офіційно-ділові документи, його основні ознаки та сфери вживання; навчитися складати такі документи, як план роботи, оголошення, заяву, звіт; прищепили любов до усної народної творчості. Зміст роботи. Жили – були старий зі старою біля самого синього моря. Щоранку дід ходив, як на роботу, у казку. А баба чекала на нього на порозі казкової хатини. Закинув дід свою сіть у казкове (озеро) море. Звично блиснула золотою лускою у сітці казкова рибка. ...