Search:

Дiвчина з легенди

Реферати » Твори шкільні » Дiвчина з легенди

Ця дiвчина не просто так,
Маруся.
Це - голос наш. Це - пiсня.
Це - душа.
/ Л. Костенко /

Скiльки їх, талановитих, вiдданих українському народовi, дiвчат народила Україна! Вдячний їм наш, щедрий на мудре слово народ, оспi-вав у пiснях, думах, легендах. А найталановитiшi поети, письменники опоетизували їхню неповторну долю у своїх творах.

Тож захоплює у свої обiйми мiцно, щиро i щедро поезiя неповторної Лiни Костенко. А особливо її роман "Маруся Чурай" захоплює один раз i назавжди, бо Лiна Костенко, тiльки-но розпочавши розповiдь у романi, запрошує нас у вир пристрастей, де Iван любив Марусю, а Маруся - Гриця, де на iсторичному тлi розгортаються, дiйсно, безсмертнi, вiчнi подiї i проблеми життєвi, якi з особливою мудрiстю i майстернiстю вирi-шує талановитий митець.

Маруся. Дiвчина з легенди чи iсторична постать? До цього часу достовiрних доказiв так i немає. Але в народi розповiдають, переспiвують долю цiєї дiвчини, що мала незвичайний голос i здiбностi створювати i спiвати пiснi, але ж i життя її незвичайне! Чуйна душа Лiни Костенко не могла бути байдужою до цього, а тому ми пiзнаємо через долю героїнi роману неповторну долю поетеси, її доби. "Маруся Чурай" - це справжнiй iсторичний роман з легендарною героїнею, з трагiчним i водночас пiднесено-величним вiдчуттям iсторичної доби, iм'я якiй Хмельниччина, доби змагань, духовної звитяги всього народу. На нас дивиться iсторiя змалку чувана, у юностi романтизована, у зрiлостi вiдлита в бронзу усвiдомленням необхiдностi пiзнати її у всiх подробицях. Завдячуючи високiй майстерностi авторки, ми протягом усього роману бачимо, як вправно вплiтає вона долю Марусi Чурай у долю iсторичну нашого народу. Думи, якi виринають у пам'ятi Марусi, нею ж сприймаються, як власна бiографiя. Адже кобзар спiвав про страту "орлика Чурая", про батька, який "...пiшов у смерть - i повернувся в думi, i вже тепер нiхто його не вб'є". Лiнi Костенко вдалося створити пряму проекцiю долi батька на долю страдницi Марусi. Пiснярка шукає i знаходить у собi сили вистояти. А переспiв оскарження, викладений в гетьманському унiверсалi, привезений Iваном Iскрою у трагiчнi хвилини вироку - страти Марусi Чурай, свiдчить, що:

Лише в пiснях вогонь отой
пашить.
Таку спiвачку покарать
на горло, -
то це ж не що, а пiсню
задушить!

Виявляється, що захищати свою людську гiднiсть Марусi було надзвичайно, неймовiрно важко, та все одно легше, нiж беззахисне жiноче серце. Бо кожний, хто любив, знає, що найчорнiший антипод кохання - не смерть, а зрада. В чому "хвороба" Гриця? Лiна Костенко - тонкий психолог, а тому намагається розкривати, пояснювати трагедiю Марусi через подробицi психологiчних характеристик усiх персонажiв, намагається розплутати генетичний код двох родiв - Чураїв i Бобренкiв. Розв'язує проблему, як же сталося так, що одна Бобренчиха заворожила i звела на нiщо двох таких могутнiх козакiв - батька i сина. Соцiальнi корiння, робить авторка висновок, належать до вiчних, як любов i смерть. I сьогоднi, коли настав час великих зрушень, мiграцiя населення призвела до набуття нових гнiзд на нових мiсцях, коли деяких молодих людей блакить кахлю у ваннiй хвилює бiльше вiд блакитi неба, пафос Лiни Костенко звучить однозначно: не топiть свою безсмертну душу в багнi споживацтва. А головна героїня Маруся з болем душевним промовляє:

Моя любов чолом торкалась неба,
А Гриць ходив ногами по землi.

Як i авторка, ми на боцi Марусi, вона визнана невинною у смертi Гриця, вона перетлiла душею, але у хвилини вiдчаю, всупереч усьому, твердила: "...невiрного, брехливого, чужого, огидного, - а я ж його люблю!" I як голос самого серця:

Хоч би менi хто жменьку землi з могили його принiс
Натертися проти серця... може б трохи полегшало...

Мудрiсть жiночого серця пiдказала Л.Костенко кiнцiвку роману, драматичну i до болю реалiстичну, що хоч криком кричи, та усвiдомлюєш - правда! Прощання з Iваном, виступ Полтавського полку, i знову звучать невмирущi пiснi Марусi, що линуть над корогвами, вершниками - висока хвиля звучання, i раптом - емоцiйно-лiричний зойк, жалiсливе благання:

Дiвчата вчора берегом iшли, -
та й заспiвали "Ой не ходи, Грицю".
А я стояла... Що ж менi кричати?..
Якi менi сказати їм слова?..
Дiвчаточка, дiвчатонька, дiвчата!
Цю не спiвайте, я iще жива.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Дружба народiв у творчостi Тараса Шевченка

Усi ми знаємо Тараса Григоровича Шевченка як українського народного письменника, справжнього патрiота своєї нацiї. Майже усе написане ним було присвячене Українi, яку поет змальовував з великою любов'ю. Його заклик "Свою Україну любiть" проходить червоною ниткою через усю його творчiсть, так само, як мотив ненавистi до поневолювачiв рiдного народу. Але чи є це пiдставою вважати, що Шевченко ставив свою нацiю понад усе? Може скластися таке враження - багато рядкiв його творiв присвяченi обвинуваченню царської ...

Життєвий подвиг матерi

Новела "Марiя", написана В. Стефаником у 1916 роцi - один з найкращих творiв не лише з-помiж новелiстики письменника, а й з усiєї малої прози вiтчизняної лiтератури початку ХХ столiття. Вона присвячена пам'ятi Iвана Франка i являє собою художню iсторiю пiзнання головною героїнею людей, свiту i себе в ньому. Надзвичайний талант i безмежна любов до України дали письменнику змогу в цiй короткiй новелi вiдтворити весь розмах братовбивчої вiйни, плюндрування цiлої нацiї, роздертої помiж двох ворогуючих у першiй ...

Думки про безсмертя народу та його пiснi

Живуть на свiтi люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа ючи на те, яке суспiльне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу i вмерти, не залишив ши згадки про себе в душi жодної людини. Але є такi люди, якi не зробили за своє життя надзвичайних вiдкриттiв, але їх люблять i поважають родичi та знайомi, їх не забувають тi, кому вони подарували життя. Головна героїня роману Лiни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливостi свiту, але розкриває образ Марусi ...