Search:

Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії і конкуренція

Суб'єктивний чинник за умов монополістичної конкуренції віді­грає більш суттєву роль: дає можливість монополістові, по-перше, маніпулювати цінами, змінюючи їх залежно від економічної ситуа­ції, по-друге, здійснювати власну політику з формування ізольова­ного мікроринку.

Маніпулювання цінами за умов монополістичної конкуренції та­кож змінює свою спрямованість. «Цінові війни» не відіграють тієї ролі, що за досконалої конкуренції, або чистої монополії, оскільки немає потреби «витискувати» конкурента, бо окремі ринки незалеж­ні один від одного. Крім того, цінова боротьба негативно позначає­ться на прибутках обох сторін. Маніпулювання цінами відбувається в межах одного, замкненого ринку з метою заохочення споживача.

Чемберлін, як і інші, уважав, що монопольний прибуток — головна мета ринкової стратегії виробника. Його максимізація до­сягається зменшенням обсягів виробництва та підвищенням цін. За збільшення випуску продукції можна скоротити, щоправда, витрати виробництва на її одиницю, але тоді для реалізації додатко­вої продукції будуть потрібні або додаткові витрати, або знижен­ня цін. Монопольний прибуток, отриманий за рахунок постійно діючої монополістичної конкуренції (як і за досконалої її форми) матиме тільки тимчасовий характер, бо спрацює механізм ціново­го врівноважування, коли монопольний прибуток прямує від мо­нопольного до середнього (це, між іншим, забезпечує виживання середніх підприємств за умов монополізації). Проте саме монопо­лістична конкуренція створює умови для тривалого отримування монопольно високих прибутків. Це зумовлено впливом на ціноутво­рення суб'єктивних чинників, у тім числі можливостей нецінової конкуренції.

Інструментами нецінової конкуренції є підвищення якості това­рів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту.

Чемберлін пише: «Продукт — це найрухоміша в економічній си­стемі категорія, що є більш рухливою, ніж ціна. Нецінова конкурен­ція випливає з різноманітності продукції і різниці у витратах обігу. Конкуренція якості товарів може стримувати конкуренцію цін. Якість — це додаткова рушійна сила ринку».

Він обгрунтував поняття «витрати збуту», докладно розкрив сут­ність цього інструмента конкуренції, показав його вплив на форму­вання попиту. Попит, за Чемберліном, визначається не тільки при­бутками, інтересами та вподобаннями покупців — його органі­зовують постачальники товарів. Він звернув увагу на те, що попит можна збільшити за рахунок тимчасової монополізації ринку, наго­лошував на специфічних особливостях формування і управління по­питом, що базуються на винятковості продукту, маніпулюванні ці­нами, особливо справної організації реклами.

Проблему економічної рівноваги Чемберлін вирішує з неокла­сичних позицій. Він дотримується неокласичного погляду, що рів­новага на ринку досягається за рахунок вільного ціноутворення.

Дуже важливим висновком Чемберліна є те, що монополістична конкуренція диференційованих продуктів включає елементи доско­налої конкуренції і сприяє досягненню економічної рівноваги. Ди­ференціація призводить до того, що утворюється мережа відособле­них ринків, але водночас вони залишаються взаємозв'язаними однорідністю товарів. Відтак на цих ринках зберігається різномані­тність цін, витрат, обсягів випуску продукції певних товарних груп. При цьому на базі диференціації розгортається цінова конкуренція на окремих ринках. Занадто висока ціна на мікроринку призводить до втрати споживача й ринку, а надто низька — до втрати виробни­цтва. Протистояння цих сил саме й забезпечує належну рівновагу.

Економічна рівновага досягається також унаслідок протистояння мікро- і макроринку.

Але Чемберлін зауважував, що ситуація рівноваги не завжди є корисною для суспільства, адже її порушення часто супрово­джує інноваційну перебудову економіки. Крім того, диференціація продукту, хоч і зв'язана з відтоком капіталів з виробничої сфери до сфери збуту, дає покупцям свободу вибору. А часткова рівнова­га на мікроринку не вигідна виробникові, котрий не хоче, щоб його зусилля пропали марно — перестали давати монопольний прибу­ток, а тому витрачає додаткові зусилля на рекламу та вдосконален­ня якості.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Подібні реферати:

Наслідки економічної кризи 30-х років XX століття для країн Західної Європи

План 1. Вступ 2.Передумови світової економічної кризи 3.Розгортання кризи та її наслідки для країн Західної Європи 4. Економічна політика урядів щодо подолання кризи: а) План економії Дж. Мея в Англії б) Антикризові заходи уряду Франції. Політика Народного фронту в) Плани Ч. Дауеса і О. Юнга в фашистській Німеччині 5. Висновок 6. Список використаної літератури Вступ Хоча більшість економістів і вважали, що в 20-х роках ХХ ст. настала епоха „вічного” процвітання, поза увагою залишилося те, що поряд з прискореним ...

Еволюція неокласичних ідей у ХХ ст

Реферат Монополізація економіки, виникнення державно-монополістич­ної форми власності, усесвітня економічна криза 20—30-х pp. поста­вили під сумнів основні постулати ортодоксального неокласицизму. Вихідний принцип неокласиків — принцип лібералізму, згідно з яким вільне ціноутворення і ринковий спосіб розподілу доходів обумовлюють прийняття економічними суб'єктами оптимальних го­сподарських рішень, що має своїм наслідком урівноважування по­питу і пропозиції, був підірваний. Остаточного удару основоположним принципам ...

Господарство первісної доби і стародавніх цивілізацій

План. Періодизація та основні риси господарства первісної доби. Господарство та соціально-економічні відносини в країнах Стародавнього Сходу. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу. Періодизація та основні риси господарства первісної доби. Первісна доба — найтриваліша в історії людства. Вона тривала з появи перших людей до виникнення стародавніх цивілізацій (IV- III тис. до н. ери). Первісне суспільство поділяється умовно на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-бронзовий і залізний віки. ...