Search:

Механізм міжбюджетних відносин як фактор стимулювання економічного зростання

П = ВВП – Пв,

де П – податкоспроможність області;

ВВП – валовий внутрішній продукт області;

Пв – потреби на відтворювальні процеси в області.

Під середньою по областях податкоспроможністю треба розуміти обсяг доходів в межах України, що може бути об’єктом оподаткування закріпленими за громадами податками і припадає на одиницю адміністративно- територіального утворення (одну область). Ті громади, що мають доходи, нижчі рівня середньої податкоспроможності, потребуватимуть фінансової допомоги для надання послуг на відповідному рівні. Інша група громад матиме надлишок власних фінансових ресурсів для цих потреб і повинна їхню частину передати державі (критерії віднесення регіонів до групи “бідних” і “багатих”, а також місцевих бюджетів до категорій “донорів”, “реципієнтів” і “нейтралістів” подано у рис. 2).

Пропонована схема передбачає створення фондів фінансової підтримки як на рівні центральної влади, так і на регіональному рівні.

Фонд фінансової підтримки адміністративно-територіальних утворень на державному рівні повинен шомісячно нараховуватися від фактичних надходжень в Державний бюджет ПДВ і податку на прибуток підприємств, а також коштів, що отримують “багаті” регіони від прибуткового податку з громадян, за нормативом, встановленим Законом про Державний бюджет України. Формування ж регіональних фондів фінансової взаємодопомоги забезпечуватиметься перерахуванням грошових ресурсів від місцевих бюджетів “донорів” відповідно по податку на прибуток підприємств чи прибутковому податку з громадян (див. рис. 2) за нормативом, закріпленим окремим законом. Право на допомогу із цих фондів слід надавати тим регіонам, які мають податкоспроможність на рівні менше 5 % від середньої податкоспроможності в межах “багатих” областей та 8 % -- на території “бідних” областей. Внески до фондів мають здійснювати громади із податкоспроможністю, що перевищує 2 % від середньої податкоспроможності по регіонах країни в “багатих” областях та 10 % -- в ”бідних”.

Розглянувши особливості механізму міжбюджетних відносин в Україні, доцільно було б перейти до аналізу ролі цього механізму в процесі стимулювання економічного зростання в країні. Для пояснення механізму економічного зростання існують різні моделі, серед яких найбільш поширеними є моделі мультиплікатора. Узагальнюючим показником динаміки економічного зростання вважається збільшення валового внутрішнього продукту (ВВП). Як потужний інструмент забезпечення поступового росту ВВП представники кейнсіанства вважають бюджетну політику.

Рис. 2. Надання трансфертів між ланками бюджетної системи, яку можна було б запровадити в Україні


У рівнянні ВВП бюджетні видатки G виступають як метод, за посередництвом якого державні органи влади намагаються досягнути стабільності у зростанні ВВП:

ВВП = C + I + G + Nx,

де C – витрати споживачів;

I – інвестиційні витрати;

G – державні витрати;

Nx – чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом країни.

Ступінь впливу державних видатків на зростання ВВП можна оцінити за допомогою бюджетного мультиплікатора на ВВП:

mG = DВВП / DG = 1 / (1 – MPC),

де MPC – гранична схильність до споживання, що є реакцією витрат споживачів на зміну величини ВВП.

Представимо формулу бюджетного мультиплікатора у такому вигляді:

mG = DВВП / DG = 1 / (1 – (dC / d ВВП))

і визначимо з неї зміну ВВП:

D ВВП = 1 / (1 – (dC / dВВП)) * DG.

Позначимо через DGД – зміну видатків Державного бюджету України, а через DGМ – зміну видатків місцевих бюджетів, тоді економічне зростання визначатиметься, як:

D ВВП = DGД / (1 – (dC / dВВП)) + DGМ / (1 – (dC / dВВП)).

Першу частину цього рівняння DGД / (1 – (dC / dВВП)) можна позначити через D ВВПД, а другу частину DGМ / (1 – (dC / dВВП)) через D ВВПМ.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Товарне та натуральне виробництво

НАТУРАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО Протягом усієї своєї історії людство знало дві форми сус­пільного виробництва — натуральну і товарну. Перша панувала в первісному суспільстві, при рабовласництві та феодалізмі. Друга, за­родившись ще у період розкладу первісного ладу, існує й сьогодні і є визначальною формою виробництва в усіх розвинених країнах. Тип господарювання, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробництва, для спожи­вання всередині господарства, де вони вироблені, називають натуральним. Такі ...

Основні напрями сучасної економічної теорії

Неокласична економічна теорія. В останній третині ХІХ ст. з розвитком внутрішніх економічних і соціальних суперечностей капіталізму починається перехід цього способу виробництва у свою вищу і водночас низхідну стадію розвитку, що характеризується передусім виникненням монополій і активним втручанням держави у розвиток економіки, її одержавленням. Ця стадія неоднозначно тлумачилася представниками різних напрямів і шкіл економічної теорії. Всю сукупність течій, шкіл західної економічної думки можна умовно згрупувати в такі ...

Підприємництво і підприємство

ВСТУП Вихідною ланкою економіки є підприєм­ства (фірми). Саме вони вирішують пробле­му створення сотень і тисяч видів товарів і послуг для задоволення потреб членів сус­пільства. Ефективна діяльність підпри­ємств визначальною мірою залежить від знань, організаторських здібностей та ініціативи підприємців. Умовами діяльності підприємств і під­приємців є наявність таких чинників, як інтелектуальний, речовий (фізичний) і при­родний капітал. Результат підприємниць­кої діяльності виявляється у створенні но­вих благ і якостей. ...