Search:

Історія села Рунгури

То ж є безліч вільних тлумачень слова “Рунгури”. Одні твердять, ніби село походить від імені поміщика або першопоселенця Рунгура (Рунгера), інші, згадуючи міфи про золоте руно, за яким в Колхіду вирушали греки, схильні тлумачити слово “Рунгури” як “зелені гори”, “Кучеряві гори”...

Ще виводять назву села від двох слів:

Рівно + гори.

Гори + Рун (від руно).

Існує ще легенда, яка стверджують, почута у Космачі. Ніби одному хлопцеві не сподобалося власне ім’я Орислав – клична форма Ори (Оре), тому що всі з його імені посмішкувалися, хлопця не приймали до парубоцького гурту, відкидали, (орунг – відкинутий...)

Аж дійшло до того, що Орислав відмовився в батькових волів і подався у білий світ. Сказав старині: якщо ще стріне десь такі імена, як його власне, то повернеться додому. Сходив він не одні постоли, вернувшись у рідний край, став на службі у князя. Якось йому довелося ночувати в одному селі, яке ще мало свої назви. Орислав згадав своє дитинство, свої мандри, подумав і каже людям: я від князя, мені доручено назвати неназвані села. Отож він до слова “орунг” (відкинутий) приєднав своє ім’я “Ори” й уторилося слово Орунг – ори.

Місцевим людям назва сподобалася. Теслі витесали дошку, поставили два стовпи, на дошці виникла назва села, мимоволі пропустивши літеру “О” встановили знак поряд із статуєю Дажбога...

Потім Орислав назвав ще ряд сіл таким же способом – і постали Акри шори, Брустори, Шешори Чімшори.

“Руни” в півчних народів – пісні, і тому деякі вчені припускають, що рун – гори – це пісня гір...

Уродженець Слободи Рунгурської Станіслав Він ценз у книзі “На високій полонині” без тіні сумніву (і без будь-яких обґрунтувань) перекладає слово Рунгур (?) як “лісовий вигін” (поляна) і стверджує, що назва нашого села вольського походження.

Академів В.Грабовецьки запропонував свої (майже тотожні) варіант походження назви нашого села:

від румунського “чиндичі”, що означає “викорчувані і випалені ліси для пасовиська”;

від латинського слова “чиндече” – що тотожне словянському “пасічна”, або “Чернене”, “теребіж”, тобто населення, що виникло на місці викорчуваного або спаленого лісу.

Однак в Україні чимало “пасічних”, і це слово можна з великою долею ймовірності прикласти майже до кожного гірського чи передгірського села. Тим більше, нічого нам не додають в розумінні минулого села слова “чертене, теребінь”.

Відомий поет, етнограф Степан Пушик припускає, що назва “Рунгури” походить від первісно зарослих наших гір кущами ялівцю, який де-не-де називають “рунком” або “рунчом”.

Павло Федю пропонує тлумачити назву села від двох давньоіндійських слів: рун-світло, гуру-вчитель... Що ж, хто проти?! – дай Боже, щоб наші нащадки досягли такого рівня духовного розвитку, коли могли б стати для інших людей вчителями світла, носіями всього світлого...

Одне слово, якби там хто не трактував собі назву Рунгур, я схильна вважати , що слово “Рунгури” насамперед означає: “рідні гори і доли, рідна річка, рідні люди, рідна сторона...” Думаю собі, що отак сприймаючи ім’я свого рідного села, ми ніколи не помилимося.

За роки незалежності наші куткии були перейменовані: Долішній кінець став Набережною, Пискавець – вулицею Пискавецькою, Вилки – вул. І.Фрнака, грунти з будівлями по обидва боки цесарки – вул. Шевченка, Сухий – Гірською вулицею, Золотий – Прикарпатською, Петрічєва – вул. Довбуша, Дубовий – Дубівською, Голиця – перевулком О.Кобилянської, Кругленький, Паннила, Болшива відтепер є вулице Лесі Українки, Боянка – це вул.. Стефаника..

Звідки походять назви наших кутків і урочищ? Гадаю, більшість із перлічених назв зрозумілі й малій дитині. Утворені вони від імен чи прізвищ колишніх поселенців або просто власників грунту, від назви якоїсь речі...

Наша мальовнича Франкова гора, вважають деякі краєзнавці носить ім’я не Івана Франка, а німецького інженера Франка, який нібито загинув тут під час будівництва мостів для залізниці в Роки. Гадаю, це помилкове твердження. Можливо, для чужого це й гора, біля якої помер невідомий селові німецький спеціаліст, але вам скаже кожен рунгурський газда, що під цією горою Іван Франко, коли його вели шандарі босого й голодного з Коломиї у Березів. І не лише відпочивав, але й розмовляв з нашими людьми. І навіть якщо б оповідь про відпочинок нашого генія в Рунгурах насправді виявилася легендою, то й легенда ця була б правдивішою від усякої іншої правди.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Прут та рослини Івано-Франківської області

Селище Ворохта — Чернівці. Довжина маршруту — 200 км. Категорія складності: для байдарок — третя, для надувних човнів, катамаранів, плотів — друга. Освоєння Пруту туристами-водниками почалося значно пізніше, ніж Черемоша — на початку 70-х років. У 1972 р. на цій ріці були проведені республіканські змагання по водно-туристському сплаві, що відразу залучило до неї увагу аматорів водяних походів. Зараз ця ріка користується усе більшою популярністю в туристів-водників, тому що вона перетинає один з найцікавіших щодо ...

Тарас Мельничук

Мельиичук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 року в селі Уторопи Косівського району Івано-Франківської області. Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети «Ра­дянська Гуцульщина», далі — в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у ла­вах Радянської армії. 1958 року вступає до Чернівецького дер­жуніверситету. На третьому курсі покидає навчання, їде по комсо­мольській путівці на будівництво Криворізького гірничо-збагачу­вального комбінату, далі — впро­довж двох років працює теслею на ...

Моє село - Саджавка

У вересні 1939 року, після розгрому Польщі гітлерівською Німеччиною, в наш край з “визвольною місією” прийшли радянські війська. Жителі Саджавки стали громадянами Радянського Союзу. Із встановленням радянської влади у селі заборонено діяльність усіх національних товариств, обидві читальні “Просвіти” перетворено на клуби, кооперативи – на державні харчові крамниці. Однак спроби нової влади заборонити ходити в неділю до церкви, організувати колгосп і осередок комсомолу цілковито провалюються, незважаючи на більшовицькі ...