Search:

Кушнірство села Пістинь

Шив все руками. Мав мірки. Іголка-ярівка - ярувалосі пояси (якщо довгий кожух).

Швайка – нею трохи здиралося вовну (якщо була занадто довга).

Капслєта, сап’ян, шкіру, шкурки, нитинину (для китичок) – це все купувалосі у склепах у жидів і прикрашалосі кожухи і кептарі.

Учивсі тато ще парубком у поляка Статкевича, який жив там, де зараз живе Поціхович Дмитро.

Мав тато 4 учнів, вони ходили до тата кожний день – довго, років 2-3. Один з них Пліхтяк Юрій Дмитрович – моєї мами, Бейсюк Г.М., рідний брат. Коли всьо навчивсі файно робити, то був чилєдником у тата.

Все, після того, як тато загинув на війні, забрали микитинські кушнірі.

4 учнів (Слюсарчук Марійка, Василащук Іванко, Пліхтяк Віталія, Пошиванок Таня) – 12.ІІ.1994 р. – були вдома у дочки кушніра Костинюка Дмитра Степановича – Сенчук Марії Дмитрівни, яка нам показала шкафу, п’єло, ключ.

Знайшла документ, який свідчить про те, що її батько – Костинюк Дмитро Степанович з 18 вересня 1922 р. по 3 березня 1926 р. учився теж у пана Статкевича і був взірцевим учнем. Це – своєрідний диплом, якому вже 77 років! (на сьогодні – жовтень 2003 року).

За Польщі шив вночі, крадки, бо польський уряд забороняв українцям займатися цим ремеслом.

Все шив руками, у всьому йому допомагала його дружина Марія Петрівна, потім вже, дочка, а в останні роки вже й її дочка.

Шив писаний кожух кореспонденту “Известий” – є фотографія.

На кожний рачок з нитинини робилася китичка – це Марія Дмитрівна нам показувала.

І ще – робота Марії Дмитрівни – до 180-річчя Т.Г.Шевченка – килимарство:

Шевченко у козацькій шапці і кожусі.

ОБРОБКА І ВИЧИНКА ОВЕЧИХ ШКІР

(зі слів Братівника Ярослава (Василя) Івановича – сучасного кравця, кушніра):

Потрібно шкіру посолити: 1 кг солі на 1 шкіру, шкіра має бути засолена не менше як 10 днів і зберігатись в прохолодному місці, не доступному сонячним промінням, в розпростертому вигляді.

Процес вичинки.

І. Відмока.

Якщо волос брудний, шкіру миємо, при цьому можна застосувати пральний порошок “Новость” або “Саналь ОП-10”.

Готовимо ванну для відмоки.

Вода – t 30оС.

150 л води з розрахунку на 6 шкір, додаємо 20 г солі на 1 л води. В цей розчин закладаємо 6 шкір, витримуємо 48 годин, помішуємо.

Через 48 годин шкіри вибираємо і складаємо на перекладину, щоб із них стік розчин.

Віздрення:

Після того, як із шкір стече вода, починаємо віздрити (очищаємо від залишків м’яса та жиру шкафою (півкруглим гострим ножем).

Ще раз шкіри миємо, полощимо в добре теплій воді. Вони готові до вичинки.

Беремо дерев’яну бочку (цебер) не менше 200 л, готовимо розчин на 6 шкір. Це тому, що на 1 кожух потрібно 6 шкір.

Вода: t 30-40оС. – 150 л

Сіль 30/40 г на 1 л води,

Оцтова кислота – 12 г на 12 л води.

Гіпосульфіт – 10 г/л води, Хром 40% - 1 г розчину на 150 л води.

Воду заливаємо в цебер t 30-40оС.

Додаємо сіль і оцтову кислоту, розмішуємо і потім закладаємо шкіри в цей розчин (кладемо одна на одну волосом догори).

Робимо протяжку із нижньої до верхньої: вибираємо нижню, кладемо на верх і так всі шкіри, щоб верхня зробилась внизу (це для того, щоб рівномірно шкіри всмоктували в себе розчин).

Витримуємо 48 годин (помішуємо) тобто робимо протяжку.

Через 48 годин виймаємо на пролежку, ставимо над цебром перекладину, складаємо одну на одну, розправляємо, ложимо віздра до віздри.

Витримуємо 24 години.

Потім підігріваємо цей розчин до t 30-40оС, додаємо гіпосульфіт і закладаємо шкіри (робимо протяжку).

(Дублення – хромом).

Через 2 години доливаємо хром, періодично помішуємо.

Через 24 години вибираємо, ставимо на пролежку, через 6 годин шкіри миємо в проточній воді і ставимо на сушіння (сушимо в тіні, на вітру, вовною вниз, по мірі висихання шкіри на п’єлах розтягуємо ключем.

Коли шкіри висохнуть, проводимо шліфовку.

Шкафою знімаємо верхній шар віздри, потім спец. каменем (ракушняк морський) шліфуємо так, щоб на шкірі виступив бархатний покров, розтягуємо ключем.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Куманці з Косова

На декоративність народної тканини в значній мірі впливає техніка ткання. Кожне сплетіння створює свій декоративний ефект. Наприклад, гладке і рівномірне сплетіння вражає спокійною ритмічністю, різні види скісного (чиноватого ткання) „качельця”, „смерічка”, „луска” (покривають тканину дрібними фігурними мотивами, які мерехтливо вирисовуються блискучими контурами і надають їй наглядності. Чиновате ткання повсюдно застосовувалося в одягових тканинах – вовняній і полотняній (опинки, запаски, пояси, хустки), а також в ...

Виготовлення скатертини

ЗМІСТ Розділ І Історія розвитку вишивки Територіальні особливості вишивки Орнамент та композиційна структура вишивки Розділ ІІ Матеріали та обладнання для вишивки Технологічні особливості Розділ ІІІ Методика і послідовність виготовлення виробу Розділ ІV Методика викладання декоративно-прикладного мистецтва в процесі навчання дітей в школі Висновки Список використаної літератури Додатки ВСТУП Народне декоративно-прикладне мистецтво розвивається в наш час у вигляді домашнього ремесла та художніх промислів. Як результат ...

Кушнірство села Пістинь

ПЛАН Показ моделей кожухів і кептарів різних часів і різних фасонів нашого села. Що треба було зробити, щоб такий кожух чи кептар появився у нас на плечах. Коротка історична довідка. Цікаво знати, що ... (короткі відомості про пістинських кушнірів, їх навчання). Розгляд фотографій (з моїм коментуванням). Слово художній самодіяльності. КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА Кушнірство – промисел, який включав вичинку шкіри з хутром і пошиття з неї кожухів, кептарів, шапок. Цей промисел мав на нашій території сприятливі умови – чималі ...