Search:

Святослав Гординський

— Розкажіть, будь ласка, про життя самого Гординського, де він отримав освіту, яку?

— Здавалося, сама доля готувала Святослава Гординського до тієї місії, яку він згодом на себе взяв. А народився він 1906 року в сім’ї Ярослава Гординського, професора української мови і літератури, викладача класичної гімназії у Львові. Отримав Гординський просто блискучу освіту. У 18-річному віці закінчив із відзнакою класичну гімназію, хоч мав істотну фізичну ваду — був майже глухим через перенесену в дитинстві хворобу і тому в основному спілкувався з людьми листуванням. Це, звичайно, утруднювало йому життя. Але при всьому тому він завжди був переможцем в житті, сповненим енергії, зацікавлень культурою, мистецтвом, усім новим, так що ніхто дуже не відчував його фізичного ганджу. По закінченні гімназії продовжує навчання у Львові і вступає до художньої школи Олекси Новаківського, де його та інших майбутніх художників «нудило» від академізму, бо Новаківський намагався дати «спудеям» класичні, академічні основи живопису, які сам виніс із Краківської академії мистецтв. Молоді ж амбітні люди проти цього активно протестували. На Заході сповідувалися тоді кубізм, конструктивізм, сюрреалізм, супрематизм, і молодь захоплювалася цими формами. Новаківський же примушував засвоювати академічне малярство. Пізніше Гординський високо оцінить науку Новаківського. Перше прозріння у його житті настало тоді, коли опинився у США і почав працювати в італійській фірмі, — від нього стали вимагати простого володіння формою, без усякого модернізму. А потім, ставши мистецтвознавцем і глибоко проаналізувавши творчість свого вчителя, Гординський напише, що талант Новаківського схожий на високі дерева, які визначають ландшафт усієї культури. Але тоді, у Львові, він відчував, що просто задихається в академізмі, і тому у 1927 році їде в Берлін — дуже класичний, із його великими музеями, збірками античного мистецтва. Там як вільний слухач відвідує Берлінську академію мистецтв і курс візантології, що його вів відомий український вчений Володимир Залозецький в Українському науковому інституті. Але невдовзі молодий художник виявив, що все краще в Берліні має паризьке коріння, і тому він «втікає» (як сам говорив) у Париж. Саме тут Гординський знаходить атмосферу, якої потребував, бо Париж справді був лабораторією нових ідей, нової творчості. Вже в той час там існувала велика українська колонія (зараз ми б сказали — діаспора), було чимало й російських живописців. Одним із великих авторитетів вважався художник Глущенко, який мав у Парижі свою майстерню, був визнаним у мистецьких колах, і вся молодь до нього линула. В Парижі Святослав Гординський спочатку відвідує академію Жюльєна, багато копіює в Луврі. Робота в Луврі ввела його в «кухню» великих майстрів — творців ренесансу і бароко. Згодом С.Гординський переходить в Модерну академію Фернана Леже і саме там знаходить свій власний стиль. Невдовзі він напише: «Мене цікавили й інтригували нові форми мистецтва. Я почав поволі усвідомлювати собі, що нові форми можна уже добре поєднувати з мотивами українського народного мистецтва, і кілька моїх графічних праць, які я подав на французькі виставки, були успішні. Кілька місяців студії у модерній академії Ф.Леже допомогли мені остаточно скласти своє власне розуміння форми на площі, що я почав успішно застосовувати в графіці». Нарешті жадоба нових форм (а Леже належав тоді до п’ятірки найавторитетніших у Парижі художників-модерністів) знайшла своє втілення. Стилем Гординського, який викристалізувався у Леже, стало поєднання конструктивних форм (футуристичного, ритмічного руху, кубістики) з українським народним орнаментом. Так він прийшов до своєї власної графічної концепції. Святослав Гординський відтоді починає виставлятися в дуже престижних салонах і має великий успіх, хоча сам скромно про це відгукується. Його графічні роботи-ілюстрації друкуються в ексклюзивних французьких і німецьких журналах. Німецький мистецтвознавець Вольфганг Борн справедливо відзначає, що Гординський у своїй творчості зумів майстерно поєднати національні риси, ментальність українського народу з модерною графічною пластикою.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Оноре де Бальзак і Україна

Колись, років вісім тому, їдучи на гостину до своїх батьків, на київсько-житомирській автомагістралі ми зустріли маленьке „Пежо”, обступлене збудженим натовпом. Біля автомобіля стояла розгублена жінка середнього віку, на вигляд – чужоземка й, очевидно, пробувала щось допитатися в тамтешніх селян. А вони не розуміли, що вона від них хоче. Бо запасу українських і російських слів французькій журналістці Франсуазі Перне (так звали „розгублену жінку”), не вистачало, аби пояснити, що й кого вона шукає в цих поліських краях, а ...

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Зміст 1. Вступ 3-6 2. Розділ 1. Структурно-стилістичний і семантичний аналіз антропонімної номінації осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного «Левине серце») 7-22 3. Таблиця частоти вживання імен, прізвищ, прізвиськ 23-26 4. Додатки 27-28 5. Висновки 29-30 6. Список використаної літератури 31 Вступ Ономастика – розділ мовознавства, який вивчає будь-які власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування, також поширення і структури власних імен у мові і мовленні в ...

Життєвий і творчий шлях О.Кобилянської

Вона побачила світ у багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура-Гумора Ітепер Гура-Гуморулуй, Румунської Соціалістичної Республіки), в глибині Карпатських гір Північної Буковини. Дитинство і юність її пройшли далеко від українських культурних центрів, переважно в румунсько-німецькому середовищі, що не могло не накласти відбиток на освіту майбутньої письменниці, характер її ранньої творчості. її шлях до української мови, літератури, культури був довгим і складним, але наполегливим. Може, ніхто з інших ...