Search:

Колективні трудові спори

Примирно-третейська процедура включає три методи: пе­реговори сторін, примирення (посередництво), трудовий арбіт­раж. При цьому примирно-посередницька процедура не пе­редбачає створення комісії з трудових спорів. Посередництво може бути примусовим та добровільним. Для розгляду та вирішення юридичних (індивідуальних та колективних) тру­дових спорів в усіх країнах Заходу застосовуються суди, а іноді, у США, — адміністративні органи. У більшості європей­ських країн такі спори розглядаються у спеціалізованих су­дах з трудових справ (див. Киселев И. Я. Организация и дея­тельность трудовых судов: зарубежный опыт. — М., 1996). Компетенція цих судів полягає у вирішенні індивідуальних та колективних трудових конфліктів. При цьому застосову­ються норми цивільно-процесуального права, але є суттєві процесуальні особливості розгляду трудових конфліктів. Як зазначає І.Я. Кисельов, створення трудових судів, активний розвиток трудової юстиції — логічний наслідок визнання ав­тономії трудового права, що сприяє закріпленню і подальшо­му ствердженню цієї автономії (Киселев И.Я. Цит. раб. — С. 177). У зв'язку з цим західні фахівці підкреслюють не­обхідність формування процесуального трудового права.

2. Порядок вирішення колективних трудових спорів

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок вирі­шення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 берез­ня 1998 p. колективний трудовий спір (конфлікт) — це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудо­вих відносин, щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здій­снюється з питань, передбачених:

— пунктами "а" і "б" ст. 2 Закону, примирною комісією, а у разі неприйняття рішення у строки, встановлені ст. 9 Зако­ну, — трудовим арбітражем;

— пунктами "в" і "г" ст. 2 Закону, — трудовим арбіт­ражем.

Примирна комісія — це орган, призначений для вироб­лення рішення, що може задовольнити сторони колективно­го трудового спору (конфлікту), та який складається із пред­ставників сторін (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"). Відповідно до статей 7—10, 13, 14 Закону розроблено і за­тверджено наказом Національної служби посередництва і примирення (далі — НСПП) від 4 травня 1999 p. №36 Поло­ження про примирну комісію, яким визначено порядок утво­рення примірної комісії; порядок розгляду колективного тру­дового спору (конфлікту) та прийняття рішення; статус члена примірної комісії, його права.

Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні — у 3-денний, на галузевому чи територіальному рівні — у 5-денний, на національному рівні — у 10-денний строк з моменту виникнення колектив­ного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості пред­ставників сторін.

Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спо­ру (конфлікту) самостійно.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються виробничою примирною комісією у 5-денний, галузевою та те­риторіальною примирними комісіями — у 10-денний, при­мирною комісією на національному рівні — у 15-денний строк з моменту утворення комісій. За угодою сторін ці строки можуть бути продовжені.

Рішення примирної комісії оформляється протоколом та має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і в строки, які встановлені цим рішенням.

Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

У вирішенні колективних трудових спорів можуть брати участь незалежні посередники. Незалежний посередник — визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє вста­новленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприй­нятного рішення (ст. 10 Закону). Наказом Національної служ­би посередництва і примирення від 11 листопада 1999 p. №106 затверджено Положення про посередника, яке закріплює умо­ви і порядок добору посередників, набуття та-припинення повноважень; порядок залучення посередників; порядок за­лучення посередника до участі у примирних процедурах;

його права, обов'язки, кваліфікаційні вимоги до посередни­ка, відповідальність. НСПП буде укладено Список посеред­ників в Україні з метою забезпечення сторін колективних трудових спорів, конфліктів інформацією про посередників.

Трудовий арбітраж — це орган, який складається із за­лучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і прий­має рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8 


Подібні реферати:

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників

Поряд з договорами про повну індивідуальну матері­альну відповідальність працівників чинне трудове законо­давство передбачає можливість укладення письмового дого­вору про колективну (бригадну) матеріальну відповідаль­ність. При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпус­ком), перевезенням або застосуванням у процесі виробницт­ва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, уклада­ються договори про ...

Колективні трудові спори

План 1. Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення 2. Порядок вирішення колективних трудових спорів 3. Право на страйк та його реалізація. Правові наслідки законного та незаконного страйку Висновки Список використаної літератури 1. Поняття трудових спорів, їх види та причини виникнення Інтереси роботодавця і найманого працівника не завж­ди збігаються, і, природно, можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що в свою чергу призводить до виникнення розбіжностей. За останні роки ...

Системи оплати праці

Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислен­ня розмірів винагороди, належної виплати працівникам відпо­відно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів. На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці й вима­гає попередження працівників за 2 місяці. Практика виробила дві основні системи, які застосовуються як в "чистому" вигляді, так і з різними модифікація­ми, — почасову і відрядну ...