Search:

Регуляція та часовий перебіг травматичного запалення скелетного м’язу

Реферати » Медицина » Регуляція та часовий перебіг травматичного запалення скелетного м’язу

Травмування скелетного м’язу призводить до розвитку у ньому характерних тканинних процесів, що супроводжуються набряком, больовими відчуттями та зменшенням сили м’язу. Ці процеси пов’язані з розвитком травматичного запалення та пов’язаними з ним змінами мікроциркуляції (локального крово- та лімфообігу, ексудацією), активацією больових рецепторів та вторинним пошкодженням м’язових волокон. Зміни мікроциркуляції на ранніх етапах запалення створюють також умови помірної гіпоксії в тканині (з004).

Загальний характер біохімічних процесів та клітинних взаємодій, що обумовлюють розвиток запалення та наступного відновлення травмованого м’язу, подібні до таких у інших тканинах. Однак м’язове запалення має також свої тканиноспецифічні особливості.

Запуск запалення при травмі м’язової тканини пов’язаний з механічним пошкодженням м’язових волокон, структур позаклітинного матриксу та кровоносних капілярів – і безпосереднім контактом цих пошкоджених структур між собою та з плазмою крові. Процес запуску запалення може бути опосередкований щонайменше чотирма механізмами.

1. Активація системи комплементу унаслідок контакту відповідних білків плазми крові з білками та глікопротеїдами позаклітинного матриксу та пошкоджених м’язових волокон, наступним виділенням анафілотоксинів, що є потужними прозапальними медіаторами (з002).

2. Запуск каскаду гемостазу через активацію ХІІ фактору (фактор Хагемана), активація кров’яних пластинок та секреція ними ряду медіаторів, зокрема TGFβ. Хоча цей медіатор зазвичай має протизапальну дію, він є хемотактичним агентом для макрофагів та може брати участь у стимулюванні запалення на початкових його етапах (з018).

3. Контакт резидентних макрофагів, тучних клітин, ендотеліоцитів, гладком’язевих клітин судинної стінки між собою та зі структурами порушеного м’язу та секреція цими клітинами прозапальних медіаторів: PGE2 та інших простагландинів, інтерлейкінів IL-1 та IL-8, TNFά, Е-селектину, МСР-1 тощо (з001, о001-003).

4. Секреція медіаторів запалення самими скелетном’язовими волокнами. Зокрема, для них показано здатність до експресії таких медіаторів, як IL-6, IL-8, TNFά, IL-1β, TGFβ, LIF, HIF-1β, GM-CSF, MCP-1 (з001, з023, о002-006).

У будь-якому з випадків відбувається виділення прозапальних медіаторів, що є хемотактичними агентами для нейтрофілів, моноцитів та інших імунокомпетентних клітин. Відповідно, утворення цих речовин призводить до міграції лейкоцитів до пошкодженої ділянки м’язу та розвитку запалення.

У перебігові запалення беруть участь клітин різних типів, що забезпечують регуляцію, імунні реакції, відновлення та регуляторну підтримку відновлення тканини. Серед них: кров’яні пластинки, ендотеліоцити, гладком’язові клітини судинної стінки, фібробласти, тучні клітини, лімфоцити та ін. (о001, о002, з018). Однак центральну роль у більшості процесів, що відбуваються при травматичному запаленні скелетного м’язу, відіграють фагоцитуючі клітини: нейтрофіли та моноцити/макрофаги. Система мононуклеарних фагоцитів є також і ключовим "диригентом" запалення та відновлення м’язу, меншою мірою ці функції виконують Т-лімфоцити, NK-лімфоцити та власне скелетном’язові волокна.

Як вже було зазначено раніше, скелетном’язові волокна здатні до секреції цілого ряду медіаторів запалення. Завдяки цьому вони здатні до прямого контролю процесу запалення, принаймні на його початкових стадіях. Вони можуть забезпечувати ініціацію всього процесу, а також стимулювати вільнорадикальне окиснення та вторинне пошкодження тканини (з001, з023, о002-006).

Основні функції системи моноцитів/макрофагів такі:

1. Резидентні макрофаги беруть участь у запуску запалення, секретуючи ряд прозапальних медіаторів, зокрема PGE2, IL-1, IL-8, TNFά та інших (з001, з015, о001-003).

2. У подальшому макрофаги продовжують стимулювати та регулювати запальний процес (з018).

3. Можуть призводити до вторинного пошкодження м’язової тканини, хоча механізми такого пошкодження в різних джерелах вказуються взаємно протилежні. Зокрема, вказують на підсилення вторинного пошкодження тканини активованими макрофагами при дефіциті NO (з002). З іншого боку, є дані щодо того, що вторинне пошкодження відбувається саме за рахунок секреції NO макрофагами, причому такий ефект підсилюється присутністю нейтрофілів та секреторною активністю м’язових волокон у вогнищі запалення (з020). Пізніше у цьому ж підрозділі ми ще зупинимось на неоднозначній дії оксиду азоту при м’язовому запалення.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Розлади рухо-вольових процесів. Поведінка медичних працівників з хворими, що мають зміни в рухо-вольовій сфері

Серед патологічних змін вольової сфери виділяють гіпобулію, гіпербулію та абулію. Гіпобулія — стан психіки, що виявляється в зниженні бажань і спонукань до діяльності. Такі хворі завжди мляві, рухова активність у них виявляється мало, увага ослаблена. Гіпобулія може бути одним з перших симптомів захворювання. Вона також виникає внаслідок виснаження нервової системи і при деяких соматичних розладах у людей, які довго і тяжко хворіють. Гіпербулія - стан психіки, для якого характерне значне підвищення активності хворого, що ...

Гігієна харчування

Вступ Основою всіх життєвих процесів організму людини є постійний обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. Із дов­кілля людина споживає кисень, воду і харчові продукти. Роль їжі полягає в поповненні енергії і тканинних елементів, необхідних для росту, розвитку і функціонування організму, забезпечення обмінних процесів, нормального стану здоров'я і працездатності. Саме завдя­ки харчуванню забезпечується безперервність перебігу двох проти­лежних і взаємопов'язаних процесів асиміляції і дисиміляції. У різні ...

Харчові добавки (вітамін С)

Вітамін С (аскорбінова кислота) Вітамін С настільки важливий для здоров’я людини, що майже неможливо представити собі хворобу, при якій добавки не приводили б до того чи іншого покращення. Доза С-вітамінізації була встановлена багато років назад на рівні 60 мг , але з тих пір наука дізналася набагато більше. Як було багаторазово доведено, нам необхідно цілий грам (1000 мг) для попередження хвороби і ймовірно багато більше для її лікування. Отже в останні два десятиліття доза 1000 мг вважається популярнішою. Палеонтологи ...