Search:

Регуляція та часовий перебіг травматичного запалення скелетного м’язу

4. Макрофаги є ключовими клітинами скавенджер-системи, що забезпечують очистку пошкодженої тканини від дебріс (тканинних решток; цей процес також називається скавенджінг). Така активність забезпечується як завдяки секреції ферментів (зокрема ММР – металопротеїназ матриксу, а також інших гідролаз), так і за рахунок фагоцитозу та внутрішньоклітинного лізису (з001, з002, з018).

5. На завершальних етапах запалення макрофаги секретують цілий ряд ростових факторів, зокрема VEGF, bFGF, LIF, IFNά, TGFβ, за рахунок чого відіграють важливу роль у нормальній регенерації м’язової тканини та повноцінному відновленні її структури та функції (з001, з002, з012, з018, о001, о002, о012).

Важливу роль при запальному процесі виконують також і нейтрофіли:

1. Починаючи міграцію до локусу запалення вже у перші хвилини та десятки хвилин після запуску, нейтрофіли підключаються також і до регуляції запального процесу, виділяючи ряд цитокінів: TNFά, деякі інтерлейкіни тощо (з015).

2. Основна роль нейтрофілів полягає у секреції активних форм кисню (АФК) та вторинному пошкодженні тканини. Здатність нейтрофілів до прямого пошкодження тканини показано, зокрема, у моделі ішемії-реперфузії, де єдиною причиною пошкодження м’язу виступають активовані нейтрофіли (з020). Ключову роль АФК у цьому процесі показано у дослідженнях з використанням моноклональних антитіл до рецепторів CD11b, що відповідають за метаболічний вибух у фагоцитів. Блокування цих рецепторів суттєво зменшувало вторинне пошкодження тканини (з006, з021). Детальніше питання дії АФК при м’язовій травмі ми розглянемо у наступному підрозділі.

3. Поряд із макрофагами, нейтрофіли можуть забезпечувати скавенджінг у локусі пошкодження, за рахунок секреції металопротеїназ матриксу та серинових протеаз (з018).

4. Нейтрофіли можуть бути пов’язані також і з регенерацією тканини, причому не обов’язково ця функція пов’язана з розвитком запалення та вторинного пошкодження: є дані, що нетривала безсимптомна нейтрофілія скелетного м’язу може бути необхідною для його адаптації до навантажень (з020).

Таким чином, макрофаги беруть участь у запаленні на всіх його етапах. На відміну від них, нейтрофіли відіграють ключову роль переважно на початкових стадіях запального процесу.

Окрім нейтрофілів та макрофагів, припускається також важлива роль лімфоцитів у відновленні пошкодженої м’язової тканини. Зокрема, утворення NFAT у Т-лімфоцитах та подальша секреція IL-4 необхідні для нормальної регенерації м’язу. Крім того, Т-лімфоцити можуть секретувати bFGF, що також необхідний для адекватного відновлення тканини (о001, о015). Припускається також регулююча роль NK-лімфоцитів у відновленні та адаптації м’язу (з012).

Різні джерела вказують на участь у процесі травматичного запалення та наступного відновлення скелетного м’язу кількох десятків цитокінів та інших медіаторів. Тим не менш, є певна група регуляторних речовин, що визнаються ключовими (табл.1.2).

Таблиця 1.2.

Основні медіатори, що забезпечують регуляцію процесів запалення та відновлення при м’язовій травмі.

Медіатор

Фізіологічна дія

IL-6

Убіквітарний інтерлейкін, що присутній практично в усіх тканинах та органах. Він може виділятись різними клітинами, зокрема моноцитами/макрофагами, нейтрофілами, фібробластами, ендотеліоцитами тощо. У скелетному м’язі він виступає у якості ключового диригента процесів запалення та відновлення, а залежно від фази процесу може справляти як прозапальну, так і протизапальну та регенеруючу дію. Це один із медіаторів, що секретуються безпосередньо м’язовими волокнами. Зважаючи на це, IL-6 називають також "відповідальним за запалення міокіном" (з018, з021, о007-008).

TNFά

Прозапальний цитокін, секретується зокрема нейтрофілами та макрофагами, є хемотактичним агентом та активатором зокрема для нейтрофілів та макрофагів (таким чином, може відповідати за аутокринну регуляцію запалення та каскадне наростання його активності). Може стимулювати вторинне пошкодження м’язу, зокрема через активацію NFκB та відповідних ферментативних каскадів (також і NFκB у свою чергу може регулювати секрецію цього цитокіну). З іншого боку, TNFά може справляти й протизапальну дію – залежно від локусу дії та фази запального процесу (з015, з018, з020).

IL-8

Прозапальний цитокін, стимулює міграцію нейтрофілів та макрофагів. Є одним із основних регуляторів запалення та може мати двосторонню регуляторну дію (з018).

IL-1

Прозапальний цитокін, що виділяється у першу чергу макрофагами, а також рядом інших клітин. Стимулює міграцію та активацію нейтрофілів, макрофагів та Т-лімфоцитів. З іншого боку, IL-1 також стимулює клітини-сателіти та регенерацію м’язу, відповідаючи таким чином і за процеси відновлення (з012, з018).

PGE2

Основний простагландин при травматичному запаленні скелетного м’язу, секретується у першу чергу макрофагами, а також тучними клітинами тощо. Ключовим ферментом при синтезі цього простагландину є циклооксигеназа-2 (COX-2), що виступає основною мішенню нестероїдних протизапальних препаратів. PGE2 загальноприйнято вважається прозапальним медіатором, що відповідає за гостру фазу запалення та вторинне пошкодження тканини. Однак, за останніми даними, PGE2 справляє двосторонню дію: прозапальну або відновлювальну, в залежності від локусу та фази процесу. Активність COX-2 є необхідною для секреції VEGF, а її пригнічення порушує регенерацію скелетном’язової тканини (з009, з015, з018, з020).

MCP-1

Виділяється переважно ендотеліоцитами та фібробластами. Він забезпечує міграцію та активацію мононуклеарних фагоцитів і справляє прозапальну дію. З іншого боку, він необхідний для регенерації м’язової тканини: CCR2, рецептор до цього цитокіну, присутній не лише на мембранах не лише макрофагів, але й скелетном’язових волокон. Мутантні миші, дефіцитні за геном цього рецептора, демонстрували порушення міграції моноцитів до вогнища запалення, схильність до хронічного перебігу запалення та супутнє порушення регенерації скелетного м’язу (з018, з020, з026).

TGFβ

Традиційно вважається протизапальним цитокіном, однак може мати і прозапальну дію, залежно від локусу та фази процесу. За одними даними, інгібує диференціацію м’язових волокон, за іншими – може стимулювати регенерацію скелетного м’язу. Одним із ключових джерел TGFβ в тканині є депо цієї речовини, що у зв’язаному вигляді зберігається в позаклітинному матриксі. Секретовані макрофагами металопротеїнази (а саме ММР3) здатні до швидкого вивільнення TGFβ з цього депо (з013, з015, з018, з020, з022).

bFGF

Важливий регулятор ангіогенезу. Може бути секретований макрофагами та Т-ліфоцитами. Крім того, гепариназа, що її секретують кров’яні пластинки – вивільнює депо bFGF, зв’язаного зі структурами позаклітинного матриксу. За деякими даними, необхідний не лише для ангіогенезу, але й для нормальної диференціації м’язового волокна (з007, з018, з019).

VEGF

Важливий регулятор ангіогенезу, однак необхідний також і для нормальної регенерації м’язового волокна. Секретується у першу чергу макрофагами (з009, з018, о001, о002, о012).

АФК

Активні форми кисню відіграють одну з ключових ролей у перебігу травматичного запалення та є основною причиною вторинного пошкодження тканини. Детальніше особливості утворення АФК та їх дії на м’яз ми розглянемо у наступному підрозділі.

NO

Є загальновідомим регулятором запального процесу в усіх тканинах. Однак його дія при травматичному процесі скелетного м’язу неоднозначна. За одними джерелами, він справляє протизапальну та цитопротекторну дію, інгібуючи, зокрема, вторинне пошкодження тканини макрофагами. З іншого боку, вважається, що вторинне пошкодження тканини макрофагами відбувається без утворення ними АФК, як раз за рахунок секреції NO, що має пряму цитотоксичну дію. Також вказується, що така дія макрофагів підсилюється за наявності активованих нейтрофілів у тому ж локусі. Можливо, протекторний ефект NO пов’язаний переважно з його дією як протизапального медіатора, а пошкоджувальний виявляється при високих концентраціях оксиду азоту та за наявності АФК – за рахунок утворення активних форм азоту (АФА), зокрема пероксинітриту тощо (з002, з020, з024, р006).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Холера азіатська

Холера – гостра кишкова інфекція з ураженням ферментних систем кишкового епітелію, яка проявляється проносом, блюванням та гемодинамічними розладами з розвитком дегідратації, демінералізації, ацидозу. Збудниками холери є вібріони – біовари класичний і Ель-Тор, кожний з яких має 3 сировани – Огава, Інаба і Гікошима. Зустрічаються НАГ-вібріони (не аглютинуються типовими холерними сироватками), які відрізняються від холерних тим, що належать до інших О – груп. Епідеміологія. Давнім ендемічним осередком азіатської холери є ...

Хронічний гломерулонейрит. Сучасні методи дослідження. Догляд за хворими

Хронічний гломерулонефрит Хронічний гломерулонефрит – хронічне дифузне захворюванням нирок для якого характерна наявність імунологічних і клініко-морфологічних змін, передусім у клубочках. Клінічно – ХЇН поділяється на латентну гематуричну гіпертонічну, нефротичну і змішану форму єдиного морфологічного еквівалента захворювання немає. На основі комплексного морфологічного дослідження ниркової тканини виділили декілька типів, кожен із них відносно самостійний за винятком фіброплатичного ГН і вторинного зморщеної нирки. ...

Агранулоцитоз. Етіологія. Лабораторна діагностика

ПЛАН 1. Етіологія. Лабораторна діагностика. Форми захворювання. Перебіг захворювання. Агранулоцитоз характеризується різким зменшенням або відсутністю в периферичній крові зернистих лейкоцитів. Поодинокі випадки цього захворювання були описані ще в 1907 році Тюрком, а в 1922 році Шульг дав йому детальну клініко-гематологічні характеристику і назву агранулоцитарної ангіни. Шульц вважав характерним для цієї хвороби наявність некротичних ангін або некротичних вогнищ на слизових оболонках, високу температуру і різке зменшення ...