Search:

Стендаль (1783 – 1842)

У середовищі заможної буржуазії панує користь і бажання наслідувати вищих класів, - самобутні і політичні вдачі можна знайти тільки серед народу. Пристрасті можна помітити, тільки коли вони прориваються в якому або вчинку, караному законом. От чому в очах Стендаля «Судова газета» є важливим документом для вивчення сучасного суспільства. Цікавлячу його проблему він знайшов у цій газеті. Так виникло один із кращих творів Стендаля: «Червоне і чорне». У підзаголовку роману коштує «Хроніка XIX століття». Під цим «століттям» варто розуміти період Реставрації, тому що роман був початий і в основному написаний до Липневої революції. Термін «Хроніка» позначає тут правдиве оповідання про суспільство епохи Реставрації.

Чудово характеризував цей роман М. Горький: «Стендаль був першим літератором, що майже на інший день після перемоги буржуазії почав проникливо і яскраво зображувати ознаки неминучості внутрішнього соціального розкладання буржуазії і її тупувату короткозорість».

28 липня 1830 року, у день Липневої революції, Стендаль із захватом побачив на вулицях Парижа триколірний прапор. В історії Франції наступила нова ера: до влади прийшла велика фінансова буржуазія. Стендаль швидко розгадав у новому королі Луи – Пилипі ошуканця і душителя волі, а колишніх лібералів примкнувшим до Липневої монархії, вважав ренегатами. Проте, він став клопотати державній службі і незабаром став консулом Франції в Італії, спершу в Трієст, а потім у Чивита-Веккию, морський порт поблизу з Римом. У цій посаді Стендаль залишався аж до своєї смерті. Велику частину року він проводив у Римі і часто їхав у Париж.

У 1832 році він почав свої мемуари про перебування в Парижеві з 1821 по 1830 рік – «Спогад еготиста», у 1835 – 1836-м – велику автобіографію, доведену тільки до 1800 року – «Життя Анри Брюлара». У 1834 році Стендаль написав кілька глав роману «Люсьен Левен», що також залишився незакінченим. У цей же час він зацікавився випадково знайденими ним старими італійським хроніками, що вирішив обробити в невеликі повісті. Але і цей задум одержав здійснення тільки через кілька років: перша хроніка «Виттория Аккорамбони», з'явилася в 1837 році.

Під час тривалої відпустки в Парижеві Стендаль надрукував «Записки туриста» – книгу об свої подорожі по Франції, а ще через рік вийшов у світло роман «Пармский монастир», у якому відбилося його чудове знання Італії (1839). Це було останнє надруковане їм добуток. Роман, над яким він працював останні годи свого життя, «Ламьель», залишився незакінченим і був виданий через багато років після його смерті.

III Світогляд Стендаля.

Світогляд Стендаля в загальних своїх рисах склалося вже в 1802 –1805 роки, коли він з великим захопленням читав французьких філософів XVIII століття – Гельвеция, Гольбаха, Монтеск'є, а також їх більш-менш послідовних спадкоємців – філософа Дестюта де Траси, творця науки про походження понять, і Кабаниса, лікаря, що доводив, що психічні процеси залежать від процесів фізіологічних.

Стендаль не вірить в існування бога, у релігійні заборони й у загробне життя, відкидає аскетичну мораль і мораль покірності. Він прагне кожне поняття, що зустрічає в житті й у книгах, перевіряти даними досвіду, особистим аналізом. На основі сенсуалістичної філософії він будує і свою етику, вірніше, він запозичає її в Гальвенция. Якщо існує лише одне джерело пізнання – наші відчуття, то варто відкинути всяку мораль, не зв'язану з відчуттям, що не виросло з нього. Бажання слави, заслуженого схвалення інших, на думку Стендаля, - один з найдужчих стимулів поводження людини.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Проблема молодої людини у суспільстві (за твором Стендаля “ Червоне і чорне “)

Назва роману підкреслює основні риси в характері Жюльєна Сореля – головного героя твору. Оточений ворожими йому людьми ,він кидає виклик долі. Відстоюючи права своєї особистості , він змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу з навколишнім світом. Жюльєн Сорель – виходець із селянського середовища. Це визначає соціальне звучання роману. Жюльєн Сорель, різночинець, плебей, хоче зайняти місце у суспільстві, на яке він не має права за своїм походженням . Жюльєн сам добре визначає зміст цієї боротьби в сцені на суді, коли ...

О.С. Пушкін в дитячій літературі

Олександр Сергійович Пушкін (1799—1837) Хоча О. С. Пушкін нічого і не писав спеціально для дітей, його твори вже за життя поета були популярними серед ма­лих читачів. О.С. Пушкін був вихователем юнацтва. «Є зав­жди щось особливо благородне, лагідне, ніжне, благоухание й граціозне в усякому почутті Пушкіна»,— писав В.Г. Бєлін­ський. Поезія О. С. Пушкіна «допомагає чудовим образом виховувати в собі людину». Такого ж великого значення поезії Пушкіна надавав і М.Г. Чернишевський. Він вважав, що справжні поети, яким був і О.С. ...

Особливості аккадської міфології

Аккадська міфологія є складовою частиною вавилоно-ассирійської міфології. Це міфологія народів, що мешкали в долині рік Тигр та Євфрат ( Месопотамія, Дворіччя ) і створили величні держави – Вавилон (з XIX в. до н. е.) та Ассирію (з XIV в. до н. е.). Літературно – міфологічні пам’ятки залишилися переважно на аккадській мові. З давніх давен східні семіти – аккадці, що мешкали у північній частині нижнього Дворіччя, були сусідами шумерійців і знаходились під сильним їх впливом. У другій половині ІІІ тис. до ...