Search:

Плетіння з лози

Реферати » Народні промисли » Плетіння з лози

Біля доріг, струмків, на берегах річок, озер, недалеко від будов, у скве­рах, парках можна зустріти великі хащі верболозів або ж дерева з розкинути­ми гілками, які деколи досягають трид­цятиметрової висоти. Верба (лоза) найбільш поширена як природний ма­теріал. Здавна люди запримітили її чу­дові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилась для створення великих та малих виробів.

Плетіння з лози — один із найдав­ніших видів народного мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дере­ва, металу. Поява плетених виробів зу­мовлена наявністю сировини в дос­татній кількості, а також простими тех­ніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. У цей період виникли основні види плетінь: просте, спіральне та ін.

Ми майже не знаємо імен народ­них майстрів минулого. Свою май­стерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть — "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої ви­находи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення ок­ремих майстрів об'єднувалися, утворю­ючи скарбницю народної творчості.

Найбільшого поширення плетені вироби набули на початку XIX століття з окореного прута. Про це свідчать акварелі львівського художника Юрія Глоговського, де постаті людей в на­родному одязі доповнювали плетені кошики та інші речі, якими користу­валися селяни, а інколи міщани. Ко­шики мали круглу або витягнуту фор­му вінця, густоплетені, ажурні, з на­кривкою й відкриті.

Поширенню й розвитку народного промислу в XIX столітті сприяла місце­ва керівна влада, яка дозволяла й до­помагала створювати навчальні май-стерні-школи. Одна з перших шкіл була відкрита 1879 року в с. Нижневі Тлумацького району Івано-Франківсь­кої області. Подібні школи пізніше організовувались у м. Сторожинці (1891) на Буковині, у с. Іза на Закар­патті та інших місцевостях.

Велику роль у популяризації плете­них виробів відігравали господарські виставки-ярмарки, які відбувались у Полтаві (1837), Харкові (1849), Києві (1852), на західних землях України — Львові (/877), Коломиї (1880), Терно­полі (1884). У цей період розширюється асортимент плетених виробів і меблів (столи, крісла, дивани, дитячі качалки, дорожні речі, кошики, хлібниці)

У даний час плетіння набуло чи не-найбільшої популярності і як вид ху­дожнього промислу ввійшло до про­відної групи ремесел, поступаючись лише вишивці, ткацтву та кераміці.

Для плетіння використовують од­норічні пагони різної довжини, при­датний також окорений і нескорений прути. Кору знімають двома способа­ми: очищають від кори свіжозрізані прути (липень—серпень, березень – квітень), які кип'ятять протягом 30— 120 хв. (залежно від об'єму посудини та кількості води). Після очищення прутики сортують, просушують, зв'я­зують у невеликі пучки та ставлять у сухому приміщенні на зберігання.

Для початкових занять із лозоплет­іння потрібні однорічні прутики дов­жиною 30—120 см різної товщини. З них можна виготовляти нескладні, ма­лої форми вироби: квіти, ромашки, хлібниці, кошики, за основу яких бе­реться кругле денце.

Для виготовлення круглого денця потрібно 6—8 паличок однакової тов­щини завдовжки 8—12 см. Половину

їх розколюють посередині так, щоб утворився отвір, у який вставляємо другу половину паличок. У результаті отримуємо хрестовину. Потім беремо два тоненьких прутики і тоншим кінцем закріплюємо в хрестовині, після чого починаємо плести косичкою з двох прутів. При плетінні денця кінці хрестовини розгалужують від центру на рівні відстані, поступово їх запліта­ючи. Кругле денце можна виплітати різних діаметрів, залежно від того, як воно буде використано в подальшій роботі.

На перших заняттях, використову­ючи кругле денце, рекомендується виготовляти нескладні вироби. Так, добавивши до круглого денця кілька прутів, матимемо квіти, сонечко , ме­телика. Коли поєднати ці елементи, то створимо чудові композиції: "Букет квітів", "Ромашки". Після такого про­стого завдання бажано переходити до виконання складніших виробів: хлібничок, вазочок, кошичків різних розмірів та форм, поступово вивчаючи косич­ки та види переплетень.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Тканання гобелену

Зміст Вступ Розділ І. Історія виникнення ткацтва. Розвиток сюжетно тематичних килимів. Сучасні майстри виготовлення гобеленів. Розділ ІІ. Матеріали, обладнання та пристрої. Техніка та види переплетень у тканні гобеленів. Особливості ткання гобеленів. Розділ ІІІ. Методика і послідовність виготовлення гобелену “Мої крила”. Розділ IV. Методика виконання декоративного прикладного мистецтва в процесі навчання дітей в школі. Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Людина живе в оточенні краси і різнобарвності, ...

Сукнарство на Гуцульщині

ЗМІСТ Вступ Розділ І Відомості про сукнарство на Гуцульщині Розділ ІІ Народні технології виготовлення сукна ІІ.1. Сировина ІІ.2. Процес прядіння ІІ.3. Процес ткання ІІ.4. Процес валяння Розділ ІІІ Художні особливості гуцульського одягу із сукна Розділ ІV Типологія одягу Висновок Список ілюстрацій Список літератури Актуальність. Гуцульщина – одна з найцікавіших етнографічних областей в Українських Карпатах. Гуцульщина багата своїм народним мистецтвом, яке відзеркалює душу, побут, пристрасті, традиції та цінності народу. ...

Види народно-ужиткового мистецтва

Людина старається прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва - так зване декоративне мистецтво. Отже, декоративне мистецтво - це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами художнього оформлення, і одні і другі служать для прикраси. Слово "декоративний" походить від латинського слова dekorare - прикрашувати. Декоративне мистецтво виникло в період первісно общинного ладу, в ...