Search:

Теорії індустріального суспілства

1 Rostow W. W. The Stages of Economic growth. A Non-Communist Manifesto. — Cambridge University Press, I960. —P. 6.

2 Ibid., p.7.

3 Ibid., p. 73.

478


ними він бачить у формі власності на засоби виробництва і способах регулювання економіки.

Капіталістичному типу економіки притаманна приватна власність на засоби виробництва, децентралізоване регулювання економіки, по­діл суспільства на наймачів — власників засобів виробництва і найма­них робітників, гонитва за прибутком як рушієм виробництва та циклі­чні коливання економіки. Ці ознаки властиві суто капіталістичному типу індустріального суспільства — чистому капіталізмові. Реальний же капіталізм, на думку Арона, не можна вважати «чистим», оскільки за низкою ознак він наближається до соціалізму. З соціалізмом його зближує характер власності, використання прибутку, розподілу.

Щодо власності, то схожість Арон бачить в існуванні на Заході так званої «колективної власності», що виникла в результаті націо­налізації деяких галузей промисловості після другої світової війни. Прибуток — категорія, притаманна будь-якому індустріальному су­спільству, і не є особливістю тільки капіталізму. Схожість у розпо­ділі полягає в тім, що і в плановому, і в капіталістичному суспільст­ві зберігається різниця індивідуальних доходів, головним джерелом якої є різна заробітна плата.

Для методології Арона, як і для Ростоу, визначальним є техноло­гічний підхід до аналізу економічних процесів, коли рівень розвитку суспільства, його тип і соціальна структура виводяться з рівня роз­витку техніки. Щоправда, сам Арон вважав такий метод недоскона­лим, оскільки він ігнорує різницю у формах власності і класову структуру суспільства. Проте це не заважало йому користуватися таким методом. Він навіть категорично заявляв, що характер еконо­міки не можна визначати характером власності на засоби виробниц­тва, як це робив К. Маркс. Як приклад він називав Іспанію, Арген­тину і США, економіку яких, на його думку, неможливо об'єднати одним поняттям — «капіталістична». У межах економіки, що базує­ться на приватній власності на засоби виробництва і децентралізо­ваному регулюванні, має місце, підкреслював він, безліч варіацій виробництва, продуктивності тощо, що унеможливлює об'єднуван­ня їх поняттям «капіталізм». Інакше кажучи, Арон намагається за­перечити факт різного рівня економічного розвитку в межах капіта­лістичної системи.

Арон ставить за мету зблизити капіталістичну й соціалістичну системи, оскільки вони обидві визначаються поняттям індустріаль­них суспільств. Відтак він сподівається, що його критичний аналіз, спрямований проти капіталізму, такою самою мірою буде спрямова­ний і проти іншого режиму, тобто соціалізму.

Жак Еллюль — французький соціолог, розробив концепцію «технологічного суспільства». Основою «технологічного суспільст­ва» у нього е техніка, яка панує над суспільством і людиною. Вона

479


розвивається за власними законами і не підвладна людині. Вона ав­тономна і щодо економіки та політики. «Техніка, — писав Ел-люль, — спричиняє й зумовлює соціальні, політичні та економічні зміни. Це — першорушій усього останнього»'.

У концепції Еллюля має місце не лише фетишизація, а й універ­салізація техніки. Техніка в його розумінні не обмежується маши­нами й технологією, а охоплює всі сфери людської діяльності:

1) економічна техніка (зв'язана з виробництвом), 2) техніка органі­зації (включає комерційну і промислову діяльність, державу, полі­цію, військову справу), 3) людська техніка (охоплює медицину, ге­нетику, пропаганду тощо).

Надаючи техніці роль вирішального фактора економічного роз­витку, Еллюль з'ясовує, як її розвиток позначається на економічно­му розвитку суспільства. Саме розвиток техніки, на його думку, зумовлює перехід: 1) від індивідуального підприємництва до «еко­номіки корпорацій»; 2) від «ліберальної» економіки до державно ре­гульованої; 3) від ринкової до планової економіки. Цей процес він пояснює розвитком техніки, збільшенням її вартості, зростанням ін­вестицій. За цих умов економічна діяльність виходить за межі інди­відуальних можливостей.

Техніка, робить висновок Еллюль, передбачає централізацію, а та, у свою чергу, планування. Планування він визнає не за прерога­тиву соціалізму, а за необхідну умову функціонування «технологіч­ного суспільства».

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Наслідки економічної кризи 30-х років XX століття для країн Західної Європи

План 1. Вступ 2.Передумови світової економічної кризи 3.Розгортання кризи та її наслідки для країн Західної Європи 4. Економічна політика урядів щодо подолання кризи: а) План економії Дж. Мея в Англії б) Антикризові заходи уряду Франції. Політика Народного фронту в) Плани Ч. Дауеса і О. Юнга в фашистській Німеччині 5. Висновок 6. Список використаної літератури Вступ Хоча більшість економістів і вважали, що в 20-х роках ХХ ст. настала епоха „вічного” процвітання, поза увагою залишилося те, що поряд з прискореним ...

Ранній інституціоналізм

У рамках раннього інституціоналізму склались три основні на­прями: 1) соціально-психологічний, 2) соціально-правовий, 3) емпі­ричний (кон'юнктурно-статистичний). Соціально-психологічний Інституціоналізм. Торстен Веблен (1857—1929). Син норвезького селянина-емігранта, Веблен здобув ступінь доктора наук в Иєльському університеті, підготувавши ди­сертацію про етику Канта. 1899 року Веблен опублікував свою пер­шу працю «Теорія бездіяльного класу», в якій дав глибоку критику капіталізму з його культом грошей. Цій проблемі ...

Неокейнсіанські теорії економічного зростання

Неокейнсіанські теорії стали розвиватися, долаючи вузькі місця концепції Кейнса. Аналізуючи економіку капіталістичних країн у 30-ті pp., він неминуче мусив виходити з умов її глибокої стагнації. Відтак кейнсіанська теорія була статичною, бо брала економіку у рівновазі, а не у стані динаміки. Вона майже не розглядала довго­строкових, перспективних тенденцій, оскільки була тільки спробою пояснити сучасний Кейнсу стан економіки, з'ясувати умови «повної зайнятості». У післявоєнні роки на перший план соціально-економічного ...