Search:

Економічна думка на початку ХІХ ст. в Росії

Реферати » Історія економічних вчень » Економічна думка на початку ХІХ ст. в Росії

На початку XIX ст. в Росії панував феодально-кріпосницький лад. Зародження капіталістичних відносин супроводжувалось зрос­танням суспільного поділу праці, розвитком промисловості й торгі­влі. Основною формою організації промисловості була мануфакту­ра, яка грунтувалася переважно на праці кріпаків.

Промисловість, що народжувалась, потребувала фінансової і кре­дитної допомоги держави, а також захисту від іноземної конкуренції. Незважаючи на перешкоди формується буржуазна власність. Поси­люється процес розпаду феодальних відносин. Значну роль у цьому процесі відігравало купецтво. Усе це позначилось на формуванні но­вих (порівняно з XVIII ст.) ідей і теорій. Проте в цілому можна зазна­чити, що основною економічною проблемою був пошук шляхів на­родногосподарського розвитку, зв'язаний із кризою кріпосництва.

Економічні ідеї консервативного дворянства. Представники консервативного та реакційного дворянства виступали за збережен­ня кріпацтва і самодержавства. Вони ідеалізували становище селян і їх відносини з поміщиками. Ці погляди обстоювали й такі провідні російські журнали, як «Вісник Європи» й «Дух журналів», друкую­чи статті, автори котрих не лише захищали і виправдовували кріпа­цтво, а й вихваляли його. Так, «Дух журналів» намагався довести, що життя російського селянина «безтурботне і щасливе», а відноси­ни між поміщиками і селянами мають «сімейний характер» і є знач­но людянішими, ніж становище селян в інших країнах, де немає кріпацтва. Про це, зокрема, писав дворянин Правдін у статті «Порі­вняння російських селян з іноземними» (1817).

На сторінках журналу пропагувалась думка про переваги панщи­ни перед оброком. Якщо поміщики й погоджувались на введення оброку, то виступали за його збільшення.

Навіть розробляючи з доручення уряду проекти звільнення се­лян, консерватори намагалися всіляко обмежити й ускладнити цей процес. Так, проектом графа О. А. Аракчеева передбачалось не зві­льнення селян, а лише переведення їх у категорію державних, тобто у власність держави. Аракчеев пропонував викупити селян з землею в поміщиків за згодою останніх. Кількість землі, яку передбачалось залишити селянам, не повинна була перевищувати двох десятин на ревізьку душу. А це означало, що в поміщиків лишилося б більше половини землі, що була досі в користуванні селян.

Інший державний діяч того часу Є. Ф. Канкрін, який теж з дору­чення Олександра І розробляв пропозиції щодо звільнення селян, виходив з того, що цей процес має бути повільним. Поетапне вирі­шення проблеми кріпацтва він пропонував здійснити не менш ніж за 60 років.

Консервативне дворянство не лише намагалось зберегти фео­дальні відносини на селі, а й виступало проти розвитку промислово­сті. Одним із аргументів на користь збереження натурального сіль­ського господарства і проти розвитку промисловості той самий Канкрін називав неминучість появи пролетаріату.

Ліберальне дворянство. Погляди ліберального дворянства на проблеми народногосподарського розвитку були в цілому прогре­сивними. Вони підтримували розвиток у країні нових економіч­них відносин. Представники ліберального дворянства, котрі посі­дали високі урядові посади, пропонували економічні реформи, які б сприяли розвитку капіталістичних відносин. Так, відомий дер­жавний діяч Росії початку XIX ст. М. М. Сперанський розробляв проекти сприяння буржуазії, що народжувалась. Він ставив питан­ня і про необхідність реформування державного управління в цьому ж напрямі.

Видатний державний і громадський діяч М. С. Мордвинов був монархістом і сподівався, що самодержавство здійснить економічні реформи. Економічну відсталість країни Мордвинов пояснював не­достатнім розвитком промисловості'. Він був прихильником розви­тку мануфактурного виробництва, створення банків. Мордвинов (як і Сперанський) обгрунтував необхідність протекціоністської полі­тики для Росії. Щоправда, протекціоністська політика, котру прого­лошував Мордвинов, була суперечливою. Він намагався лише з до­помогою високого мита захистити вітчизняну промисловість від іноземної конкуренції і сприяти тим самим ЇЇ розвитку за збережен­ня кріпацтва.

Якщо представники реакційного дворянства виступали проти розвитку промисловості, то Мордвинов беззастережно наголошував на тому, що розвиток промисловості є однією з умов успішного роз­витку сільського господарства. «Кожний, хто бажає добра сільсько­му жителю, — писав він, — має бажати поширення в країні фабрик. Фабрики збільшують і заохочують його посіви.,.»2

Проекти перетворень у сільському господарстві були в лібералів менш прогресивними. Так, Сперанський гостро засуджував кріпацт­во, наголошував на необхідності його скасування. Але в конкретних рекомендаціях щодо його ліквідації він виходив з необхідності до­тримуватись обережності, поступовості. Швидкими непродуманими діями можна, на думку Сперанського, зашкодити сільському госпо­дарству.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Посткейнсіанські теорії економічного зростання

Розроблені в теорії Кейнса та його послідовників різноманітні практичні рекомендації після другої світової війни активно втілю­валися в економічній політиці західних країн. Цей напрямок, зазнав­ши значної еволюції, стає панівним у західній економічній теорії 50—60-х pp. Проте вже в другій половині 60-х pp. і особливо в 70-ті pp. реце­пти неокейнсіанської моделі почали все більше суперечити об'єктивним законам розвитку і, більше того, вони навіть сприяли загостренню окремих проблем. Так, найбільш гострими проблемами для ...

Поширення кейнсіанства в різних країнах

Поява концепції Кейнса закономірно породила великий резонанс у капіталістичному світі та справила значний вплив на дальший роз­виток економічної теорії і економічної політики. Найбільш активні її прихильники зв'язують цю модель з початком нового етапу в роз­витку економічної науки. Кейнсіанство зайняло провідне місце в політекономії в багатьох країнах розвинутого капіталізму, особливо у США та Англії, і три­валий час зберігало свої позиції. Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний ...

Неокейнсіанські теорії економічного зростання

Неокейнсіанські теорії стали розвиватися, долаючи вузькі місця концепції Кейнса. Аналізуючи економіку капіталістичних країн у 30-ті pp., він неминуче мусив виходити з умов її глибокої стагнації. Відтак кейнсіанська теорія була статичною, бо брала економіку у рівновазі, а не у стані динаміки. Вона майже не розглядала довго­строкових, перспективних тенденцій, оскільки була тільки спробою пояснити сучасний Кейнсу стан економіки, з'ясувати умови «повної зайнятості». У післявоєнні роки на перший план соціально-економічного ...