Search:

Розвиток екологічного змісту природничих предметів

У педагогіці з'явилось поняття «живе знання» (В. І. Козлачков, К. І. Шилін). Учені вважали основною вадою сучасної структури ЗО розір­ваність науки на окремі предмети. На їхню думку, «розчленована, змертвіла дійсність» у вигляді пред­метного знання перетворює «загальну картину жи­вого світу у свідомості людини на споживацько-омертвілий світ». Вони висловили занепокоєння традиційною тенденцією до протистояння худож­ньо-гуманітарних та природничо-наукових знань у теорії змісту освіти і пропонували створити но­вий за філософією ЗО, засадами якого є:

• гармонія людини та природи (біоспілкування на рівних);

• індивідуально-особистісне творення Люди­ною нових рівнів організації біосфери (та її підсистем).

Учені визначали основні функції живого знання:

• збереження — продовження життя біосфери та людини в ній або гармонізація нею свого спілку­вання з окремими істотами всередині біосфери;

• гармонізація міжособистісно-соціального спілкування;

• гармонічна співтворчість усякого життя, починаючи з власного, заради загального життя.

Фундаментальним принципом відбору змісту освіти В. І. Козлачков та К. І. Шилін визначили животворність знання. Суть його — в напрямленості ЗО на виховання одного з трьох типів еко­логічної особистості: біогармонійної, гуманістич­ної, животворної (Людина — Творець) як аль­тернативи традиційно панівному раціоналістич­ному, споживацькому, технократичному типу осо­бистості [4].

Цю концепцію не підтримали, оскільки ідеї «живого знання» були радикально революційни­ми для педагогіки та широких верств населення.

Між тим, міжнародна педагогічна гро­мадськість та вчені, які вивчали екологічну істо­рію Землі та проблеми розвитку відносин у си­стемі «природа — людина», ще в 70-х роках XX ст. на рівні ООН визнали необхідність запровадження екологічної освіти в усіх країнах світу. Головна мета її — забезпечення загальної екологічної гра­мотності.

Перелік найважливіших етапів розвитку цієї ідеї за останні роки XX ст. засвідчує актуальність та глобальність проблеми впровадження ефектив­ного екологічного виховання в культурне сере­довище населення:

1987 р. — Міжнародний конгрес з освіти та підготовки кадрів у галузі охорони довкілля у Москві;

1988 р. — IV конференція міністрів освіти країн Європи зосередила свою увагу на обговоренні доповіді Г. X. Брунтланд «Перспективи стану на­вколишнього середовища в 2000 та наступних роках». Була розроблена стратегія екологічної осві­ти. Перед світовою громадськістю були гостро поставлені питання: 1) зміна моделі поведінки людини щодо природи; 2) формування нового способу життя — у гармонії з довкіллям;

1989 р. — Міжнародний конгрес «Екологія—89» у Готенбурзі (Швеція), на якому розглядалися пи­тання сучасного стану навколишнього середовища;

1990 р. — Екологічний фонд Гольдмана (Сан-Франциско, США) заснував міжнародну премію для активних учасників «зеленого руху».

У 1990 р. організації ЮНІСЕФ, ЮНЕП, ЮНЕСКО та Всесвітній Банк провели Всесвітню освітню конференцію в Таїланді. Конференція ухвалила «Декларацію загальної освіти». «Знання для виживання» у світі поєднувалися в ній із загальнолюдськими цінностями, правами люди­ни та екологічними знаннями.

Червень 1992 р. — Конференція ООН з нав­колишнього середовища та розвитку у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Головне питання порядку денного — перетворення концепції сталого роз­витку суспільства на систему духовних та профе­сійних свідомих установок людини.

Вересень 1990 р. — IX з'їзд Географічного то­вариства СРСР у Казані, на якому остаточно ви­значили назву геоекологія — інтегрального нау­кового напряму, який є вищою сходинкою роз­витку географії та природничих наук загалом, перебуває на межі природознавства, суспільство­знавства та технознання і сприятиме розв'язу­ванню питань взаємодії суспільства та навколиш­нього середовища.

Отже, вже у 90-х роках XX ст. визріла потре­ба екологізації та інтеграції предметного знання у змісті шкільної освіти як пріоритетів, що за­безпечать позитивний еволюційний розвиток су­спільства. На емпіричному рівні масова свідомість вже була готова сприйняти нову систему ціннісних орієнтирів. Але спочатку треба було науковцям через запровадження системного підходу розро­бити реальну концепцію екологізації змісту осві­ти; підготувати кадри, які втілювали б веління часу в життя; розробити навчальні програми з узгодженими між собою змістовими лініями.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Формування екологічної культури учнів при вивченні хімії

Переконання людини формуються з дитинства. Одне з основних моральних завдань, поставлених перед педагогом, - виховання любові до Батьківщини, а отже, і бережне ставлення до рідної природи. Сприйняття природи допомагає розвивати такі якості, як життєрадісність, емоційність, чутливе, уважне ставлення до всього живого. Природа сприяє розумовому розвиткові дітей, їхній логічній думці та мові. Якщо привчати дітей милуватися яскравими фарбами неба, просторами полів, формою сніжинок, польотом ластівків, у них розвиватиметься ...

Романов О.П.

Вступ Великий слід в історії Глухівського педагогічного інституту залишив видатний педагог, професор, завідувач кафедри педагогіки Романов О. П. Саме завдяки його діяльності та педагогічній майстерності наш вуз став відомий у всьому колишньому СРСР. З стін цього інституту почали випускатись висококваліфіковані педагоги, а згодом, після смерті видатного педагога, він набув статусу університету. Сама кафедра педагогіки посіла провідне місце у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу. Не було кращого наставника ...

Методична розробка уроку англійської мови по темі Охорона навколішнього середовища

Тема уроку: Охорона навколішнього середовища. Мета уроку: 1. Створити на уроці мовні ситуації, що моделюють реальні ситуації обговорення охорони навколишнього середовища на міжнародній конференції екологами, лікарями, директорами великих промислових підприємств, які б мотивували використання іноземної мови з метою спілкування. 2. Домогтися реалізації головної мети уроку в процесі використання продуктивних вправ: а) повідомлення й коментування фактів б) доказ положень в) опис явищ г) дискусія між всіма учнями групи. 3. ...