Search:

Розвиток екологічного змісту природничих предметів

У педагогіці з'явилось поняття «живе знання» (В. І. Козлачков, К. І. Шилін). Учені вважали основною вадою сучасної структури ЗО розір­ваність науки на окремі предмети. На їхню думку, «розчленована, змертвіла дійсність» у вигляді пред­метного знання перетворює «загальну картину жи­вого світу у свідомості людини на споживацько-омертвілий світ». Вони висловили занепокоєння традиційною тенденцією до протистояння худож­ньо-гуманітарних та природничо-наукових знань у теорії змісту освіти і пропонували створити но­вий за філософією ЗО, засадами якого є:

• гармонія людини та природи (біоспілкування на рівних);

• індивідуально-особистісне творення Люди­ною нових рівнів організації біосфери (та її підсистем).

Учені визначали основні функції живого знання:

• збереження — продовження життя біосфери та людини в ній або гармонізація нею свого спілку­вання з окремими істотами всередині біосфери;

• гармонізація міжособистісно-соціального спілкування;

• гармонічна співтворчість усякого життя, починаючи з власного, заради загального життя.

Фундаментальним принципом відбору змісту освіти В. І. Козлачков та К. І. Шилін визначили животворність знання. Суть його — в напрямленості ЗО на виховання одного з трьох типів еко­логічної особистості: біогармонійної, гуманістич­ної, животворної (Людина — Творець) як аль­тернативи традиційно панівному раціоналістич­ному, споживацькому, технократичному типу осо­бистості [4].

Цю концепцію не підтримали, оскільки ідеї «живого знання» були радикально революційни­ми для педагогіки та широких верств населення.

Між тим, міжнародна педагогічна гро­мадськість та вчені, які вивчали екологічну істо­рію Землі та проблеми розвитку відносин у си­стемі «природа — людина», ще в 70-х роках XX ст. на рівні ООН визнали необхідність запровадження екологічної освіти в усіх країнах світу. Головна мета її — забезпечення загальної екологічної гра­мотності.

Перелік найважливіших етапів розвитку цієї ідеї за останні роки XX ст. засвідчує актуальність та глобальність проблеми впровадження ефектив­ного екологічного виховання в культурне сере­довище населення:

1987 р. — Міжнародний конгрес з освіти та підготовки кадрів у галузі охорони довкілля у Москві;

1988 р. — IV конференція міністрів освіти країн Європи зосередила свою увагу на обговоренні доповіді Г. X. Брунтланд «Перспективи стану на­вколишнього середовища в 2000 та наступних роках». Була розроблена стратегія екологічної осві­ти. Перед світовою громадськістю були гостро поставлені питання: 1) зміна моделі поведінки людини щодо природи; 2) формування нового способу життя — у гармонії з довкіллям;

1989 р. — Міжнародний конгрес «Екологія—89» у Готенбурзі (Швеція), на якому розглядалися пи­тання сучасного стану навколишнього середовища;

1990 р. — Екологічний фонд Гольдмана (Сан-Франциско, США) заснував міжнародну премію для активних учасників «зеленого руху».

У 1990 р. організації ЮНІСЕФ, ЮНЕП, ЮНЕСКО та Всесвітній Банк провели Всесвітню освітню конференцію в Таїланді. Конференція ухвалила «Декларацію загальної освіти». «Знання для виживання» у світі поєднувалися в ній із загальнолюдськими цінностями, правами люди­ни та екологічними знаннями.

Червень 1992 р. — Конференція ООН з нав­колишнього середовища та розвитку у Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Головне питання порядку денного — перетворення концепції сталого роз­витку суспільства на систему духовних та профе­сійних свідомих установок людини.

Вересень 1990 р. — IX з'їзд Географічного то­вариства СРСР у Казані, на якому остаточно ви­значили назву геоекологія — інтегрального нау­кового напряму, який є вищою сходинкою роз­витку географії та природничих наук загалом, перебуває на межі природознавства, суспільство­знавства та технознання і сприятиме розв'язу­ванню питань взаємодії суспільства та навколиш­нього середовища.

Отже, вже у 90-х роках XX ст. визріла потре­ба екологізації та інтеграції предметного знання у змісті шкільної освіти як пріоритетів, що за­безпечать позитивний еволюційний розвиток су­спільства. На емпіричному рівні масова свідомість вже була готова сприйняти нову систему ціннісних орієнтирів. Але спочатку треба було науковцям через запровадження системного підходу розро­бити реальну концепцію екологізації змісту осві­ти; підготувати кадри, які втілювали б веління часу в життя; розробити навчальні програми з узгодженими між собою змістовими лініями.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Методична розробка уроку англійської мови по темі Охорона навколішнього середовища

Тема уроку: Охорона навколішнього середовища. Мета уроку: 1. Створити на уроці мовні ситуації, що моделюють реальні ситуації обговорення охорони навколишнього середовища на міжнародній конференції екологами, лікарями, директорами великих промислових підприємств, які б мотивували використання іноземної мови з метою спілкування. 2. Домогтися реалізації головної мети уроку в процесі використання продуктивних вправ: а) повідомлення й коментування фактів б) доказ положень в) опис явищ г) дискусія між всіма учнями групи. 3. ...

Навчання орфографії в сучасних умовах

На основі лінгвістичних знань учні загальноосвітньої школи повинні оволодіти мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності: під час слухання, читання, говоріння, пись­ма. Визначальними в писемному мовленні є орфографічні норми, яких мають дотримуватися всі гро­мадяни країни. Тому процес формування орфографічних навичок має соціальний характер і потребує постійної уваги до себе. Значна частина відхилень від правописних норм сучас­ної української літературної мови зумовлена впливом на­вколишнього мовленнєвого середовища. Ця ...

Розвиток пізнавальних здібностей та інтересів учнів у процесі вивчення географії

Проблемне навчання, суть якого - самостійне одержання знань учнями, стає все більш цікавим для учителя і учня. Саме цей вид процесу навчання може забезпечити найбільшу активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, яку супроводжує один з постійних стимулів навчання задоволення від процесу роботи та результату. Сьогодення націлює школу на формування ініціативної і самостійної особистості, наділеною творчою уявою, мисленням. Справжній педагог сьогодні не стільки той, хто навчає, стільки той, хто відчуває, як дитина ...