Search:

Сонячні та місячні затемнення

Реферати » Астрономія, авіація, космонавтика » Сонячні та місячні затемнення

ВСТУП

Небо – як і вогонь, вода – ніколи не буває однаковим. Передбачити, для того щоб отримати максимум користі; навчитися передбачати небесні події для того, щоб не бути застигнутим зненацька – цьому вчилося не одне покоління. Місячне та сонячне затемнення найчастіше привертають увагу астрономів.

СОНЯЧНЕ ЗАТЕМНЕННЯ

Сонце – найближча до нас зоря Всесвіту, яка відноситься до розряду жовтих карликів. Це розпалена газова куля, яка утворена на 70% воднем і на 27% гелієм.

Дуже цікаво спостерігати за сонячним затемненням. Сонячне затемнення - це коли Місяць стає на шляху сонячному світлу та частково або повністю закриває Сонце від земного спостерігача. Найважливіше – нічого не пропустити. Найцікавіше – за хвилину до повної фази. Теоретично повна фаза сонячного затемнення, яке можна спостерігати на Землі, може займати весь час з самого затемнення, тобто максимум 7 хвилин 31 секунду. Проте, таких тривалих затемнень не зареєстровано. Найтривалішою повною фазою затемнення у недавньому минулому було затемнення 20 червня 1955 року на Філіппінських островах. Тоді повна фаза тривала 7 хвилин 8 секунд. У майбутньому найтриваліше затемнення відбудеться 5 липня 2168 року коли повна фаза буде тривати 7 хвилин 28 секунд.

Хід повного сонячного затемнення.

Спочатку при повному сонячному затемненні з’являються «чотки Бейлі». Це – один із доказів того, що поверхня Місяця досить нерівна. Останні промені Сонця пробиваються крізь гори і кратери Місяця, утворюючи ланцюг із яскравих«чоток».

«Чотки Бейлі» під час повного сонячного затемнення 11 серпня 1999 року.

За ними – «діамантова каблучка». Це коли Місяць закриває Сонце майже повністю, проте залишається світіння навколо темної кулі – «каблучка» - та яскравий шматок денної зірки – «діамант» - ніби на прощання.

«Діамантова каблучка» під час повного сонячного затемнення 21 червня 2001 року.

Якщо спостерігач на Землі відірве свій погляд від неба, то побачить як від самого горизонту з величезною швидкістю наближається тінь Місяця. Вона просувається долиною з заходу, і з нею надходять сутінки. На небі з’являються найяскравіші зірки та планети, а навколо Сонця можна побачити сонячну корону. Зовнішні шари корони випромінюють корональний газ – сонячний вітер.

Сонячна корона.

Сонячне затемнення трапляється тільки у фазі нового Місяця. Адже для того, щоб сталося затемнення, Місяць повинен стати між Землею і Сонцем. Проте це трапляється не кожного нового Місяця. Для цього необхідна ще одна важлива умова: Сонце, Місяць та Земля повинні утворити пряму лінію.

Взаємне розташування Сонця, Місяця та Землі під час сонячного затемнення.

У ході сонячного затемнення виділяють чотири особливі моменти що називаються контактами. Перший контакт – це коли Місяць уперше «торкається» Сонця на нашому небі. Момент першого контакту є початком затемнення. Другий контакт позначає початок повної фази – коли Місяць повністю закриває Сонце. Третій контакт настає тоді, коли Місяць починає сходити з Сонця, вказуючи на закінчення повної фази. Четвертий контакт буде останнім «торканням» Сонця і Місяця аж до наступного затемнення. З четвертим контактом затемнення закінчується.

Для часткових сонячних затемнень другий та третій контакти будуть відсутні.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Вулкани Сонячної системи

Однією з проблем, ви­вчення якої дає змогу порівняти процеси, що відбува­ються на планетах, з земними процесами, є проблема вулканізму. Вулканічні процеси — це один з характерних проявів внутрішнього життя нашої планети. Про масштаби земного вулканізму говорить хоча б той факт, що на Землі налічується близько 540 діючих вулканів, тобто таких вулканів, які хоча б раз вивергалися на пам'яті людства. З них 360 знаходяться в так званому Вогненно­му поясі навколо Тихого океану і 68 — на Камчатці та Курильських островах. Ще ...

Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця

У даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на одній і тій самій висоті над горизонтом, бо її кутова відстань від полюса світу і небесного екватора не змінюється. Сонце ж і Місяць змінюють висоту, на якій кульмінують. Звідси можна зробити висновок, що їхнє положення відносно зір (схилення) змінюється. Нам відомо, що Земля рухається навколо Сонця, а Місяць навколо Землі. Простежимо, як змінюється внаслідок цього положення обох світил на небі. Якщо за точним годинником помічати проміжки часу між верхніми кульмінаціями зір ...

Планети земної групи

Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля і Марс — відрізняються від планет-гігантів тим, що мають менші розміри, меншу масу, більшу густину, повільніше обертаються, у них більш розріджені атмосфери, мала кількість супутників або їх зовсім немає. Нині дослідження планет цієї групи (як і Місяця) має комп­лексний характер і привертає увагу не лише астрономів, а й спе­ціалістів інших профілів: геологів, геофізиків, топографів, радіо-інженерів та ін. Вони використовують для вивчення планет методи, які добре випробувані в ...