Search:

Сонячні та місячні затемнення

Сонячне затемнення виглядає таким видовищним тому, що Сонце і Місяць на нашому земному небі мають майже однакові видимі розміри. Хоч Місяць у 400 разів менший за Сонце, але знаходиться майже у чотириста разів ближче до нас, ніж наша денна зірка.

Повне сонячне затемнення трапляється, як мінімум, кожного року, а найчастіше – кілька разів на рік. Проте шлях місячної тіні земною поверхнею настільки вузький, що на певному місці повне сонячне затемнення може не повторюватися століттями. Хоча трапляються на Землі такі місця, де повну фазу сонячного затемнення можна досить короткий термін спостерігати кілька разів.

Спостереження повних сонячних затемнень становить, окрім естетичного, і науковий інтерес. Так, тільки в моменти повної фази вчені отримують можливість досліджувати структуру та інші важливі характеристики сонячної корони. Таким чином, вони мають змогу краще вивчити особливості проявів активності нашої денної зірки. Крім того, за допомогою повного сонячного затемнення було доведено той факт, що світло може бути заломленим не тільки лінзою, а й гравітаційним полем. Протягом кількох затемнень зовсім поряд із Сонцем спостерігалися зірки, які насправді повинні були бути закритими від спостерігача сонячним диском. Так було отримано експериментальну основу відомого ефекту гравітаційного лінзування.

Часкові сонячні затемнення трапляються частіше. У найближчому майбутньому спостерігачі України зможуть побачити часткові фази сонячних затемнень 1 серпня 2008 року (максимальна фаза 45%) та 15 січня 2010 року (близько 1%).

Спостерігаючи сонячні затемнення, потрібно використовувати оптичні засоби тільки з спеціальними фільтрами.

МІСЯЧНІ ЗАТЕМНЕННЯ

Місяць – найближче до Землі велике космічне тіло. Місячні затемнення трапляються тоді, коли Земля закриває Місяць від Сонця.

Взаємне розташування Сонця, Місяця та Землі під час місячного затемнення.

На відміну від сонячних, місячні затемнення можуть траплятися таким чином тільки при повному місяці – коли Сонце, Земля та Місяць знову вишикуються в одну лінію. коли Сонце, Земля та Місяць знову ж таки вишикуються в одну лінію. Так, наш природний супутник опиняється в тіні нашої планети, і ми майже не маємо змоги його спостерігати. «Майже» ми кажемо тому, що насправді, на відміну від Сонця, Місяць не зникає з неба зовсім. Через те, що Земля має атмосферу, на Місяць усе ж таки попадають сонячні промені, що були розсіяні земним повітрям.

Найкраще повіт­ря пропускає червоні промені, які й мають змогу потім «дістатися» поверхні Місяця. З цієї самої причини під час повного затемнен­ня Місяць набуває забарвлення різноманітних відтінків червоного.

Як і у випадку сонячних, розрізняють часткові та повні місячні затемнення. Проте повні місячні затемнення на певному місці можна спостерігати значно частіше. Справа в тому, що у випадку сонячних затемнень Місяць, відкидаючи тінь на Землю, майже в чотири рази менший за нашу пла­нету. Таким чином, смуги тіні (де спостерігаємо повну фазу) та півтіні (у якій маємо змогу побачити тільки часткове затемнення) на поверхні Землі є досить вузькими. У випадку місячного затем­нення все навпаки: Земля відкидає тінь на Місяць. Тобто півтінь та тінь Землі є досить великими, щоб зробити можливим спосте­реження повних фаз місячного затемнення на всій нічній півкулі Землі.

Через те, що Місяць активно підсвітлюється променями, роз­сіяними в атмосфері Землі, ми не маємо змоги неозброєним оком побачити зміни, що відбуваються під час «занурення» Місяця у земну півтінь. Таке затемнення астрономи називають півтіньовим, і спостерігати його можна лише за допомогою чутливих приладів (або фотографічно).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Малі планети

Між орбітами Марса і Юпітера розмі­щується пояс малих планет Сонячної системи — зви­чайно їх називають астероїдами. Найбільшим з них е Церера, радіус якої оцінюється приблизно у 1000 кіло­метрів. Діаметр астероїда Паллади дорівнює 490 кіло­метрів. Трохи менші розміри мають Юнона і Веста. На сьогодні астрономи зареєстрували близько 2 ти­сяч астероїдів. Для цих малих планет розраховано орбі­ти, їх занесено у спеціальні каталоги. Згідно з однією гіпотезою, яка протягом деякого часу-користувалася чималою популярністю, колись у ...

Астероїди і метеорити

Нерідко у щільні шари атмосфери потрапляє з космосу великі тверді частинки, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з роз¬жарених газів. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом па¬дає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами. Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровує¬ться в атмосфері Землі. ...

Юрій Васильович Кондратюк

Він народився як Олександр Гнатович Шаргей 1897 року в Полтаві. Там закінчив зі срібною медаллю гімназію, звідти поїхав вчитися до Петроградського політехнічного інституту. Але провчився заледве місяць – студента-першокурсника було мобілізовано на фронт Першої світової війни. А після громадянської війни вже не Олександр Шаргей, а Юрій Кондратюк працював спочатку на залізниці, потім механіком елеватора, а далі будував уже й сам елеватори в Сибіру, працював над створенням вітрових енергостанцій для Криму й Заволжя. Йому ...