Search:

Сонячні та місячні затемнення

Коли ж Місяць потрапляє в земну тінь, починаються часткові фази тіньового місячного затемнення.

Як і у випадку з Сонцем, початком затемнення є перший контакт — тінь Землі вперше «то­ркається» поверхні Місяця. Другим контактом є «торкання» тін­ню протилежного краю місячного диска — ним розпочинається повна фаза затемнення. Закінчується повна фаза третім контактом, а четвертий контакт знаменує повний вихід Місяця з земної тіні. Земна тінь значно бі­льша за місячну, а Місяць у діаметрі вдвічі менший за Землю, то­му повна фаза місячно­го затемнення може тривати майже дві го­дини!

Отже, основною ознакою місячного за­темнення є зміна кольору Місяця. Коли розпочинається часткова фаза, Місяць поступово стає трохи рожевим, спочатку від краю, потім це забарвлення розповсюджується на весь диск, стає густішим і змінює відтінок. Узагалі, важко буде згадати два однакові затемнення: кожне з них буде характеризуватися своїм унікальним відтінком, своєю неповторною кольоровою гамою — від світло-цегляного до на­сиченого криваво-червоного, що іноді межує з сірим або навіть майже чорним.

Окрім естетичного задоволення, для астро­номів важливі результати, які матимуть науковий інтерес. Так, за кольорами та динамікою їхньої зміни можна судити про сонячну активність, а найголовніше — про стан нашої атмосфери. Тобто, спостерігаючи місячні затемнення, ми можемо вивчати атмосферу Землі та стежити як за її фізичними характеристиками, так і за екологічною ситуацією — забрудненням тощо.

Окрім спостережень самого Місяця, цікавим може видатися спостереження тих об'єктів, що знаходяться в момент затемнення у безпосередній близькості від нього. Справа в тому, що за зви­чайних умов місячне світло є дуже яскравим, й це заважає спосте­реженню навіть досить помітних астрономічних об'єктів. Під час повного затемнення астрономи мають змогу спостерігати, наприклад, покриття Місяцем досить слабких зірок.

Для оцінки відтінків забарвлення поверхні Місяця, а також окремих його ділянок розроблено шкалу Данжона.

Опис затемнення за кольоровою шкалою Данжона

Бал

Опис

0

Затемнення дуже темне. У середині повної фази Місяць ледве помітний на тлі зоряного неба.

1

Затемнення темне. Місяць має сіро-коричневий колір, деталі поверхні важко розрізняються.

2

Темно-червоні відтінки іржі. Присутня темна зона у центрі місячного диска, краї його більш світлі.

3

Цегляно-червоний колір, краї тіні жовтуваті, більш яскраві.

4

Яскраві жовтогарячі, мідні кольори. Яскрава, з блакитним відтінком, межа тіні.

Хоч ця шкала і не цілком об’єктивна, вона стала важливим кроком до стандартизації великих обсягів спостережних даних з усього світу.

Часткова фаза повного тіньового місячного затемнення 9 листопада 2003 року.

Найближчі тіньові місячні затемнення, які можна буде спостерігати на території України, відбудуться 3-4 березня 2007 року (повне, спостерігатиметься повністю); 21 лютого 2008 року ( повне, доступний початок затемнення); 16 серпня 2008 року ( часткове, максимальна фаза 81%) та 31 грудня 2009 року ( часткове, максимальна фаза 8 %).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Малі тіла Сонячної системи

1. Астероїди. Малі планети, або астероїди, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброє­ним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за тради­цією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним. На цю думку наводить те, ...

Інші зоряні системи - галактики

1. Основні характеристики галактик. В. Гершель у XVIII ст. відкрив і вніс до каталогів тисячі туманних плям (туманностей), що спостерігаються на небі. У багатьох з них згодом було виявлено спіральну структуру. Американський астроном Е. Хаббл (1889—1953) зробив фотографії туманності в сузір'ї Андромеди, на яких було видно, що ця туманна пляма складається з безлічі зір (мал. 93). Він виявив серед них розсіяні й кульові скупчення, нові зорі й цефеїди. Визначивши періоди змінності й видиму зоряну величину цефеїд, Хаббл дійшов ...

Сонце і його значення для Сонячної системи

Одним з головних об'єктів сучасних астроно­мічних досліджень б Сонце — найближча до нас зоря, наше денне світило, від якого безпосередньо залежить існування життя на Землі. Свого часу великий російський учений К. А. Тімірязєв говорив, що людина має право величати себе сином Сонця. І, справді, все наше життя тісно пов'язане з со­нячною енергією. Ми користуємося нею буквально на кожному кроці — не тільки тоді, коли смагнемо, а й коли їмо, спалюємо паливо, тому що і в мінеральних видах палива, і в їжі сконцентрована ...