Search:

Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.)

Така ситуація змальована в романі Абе «Людина-коробка» (1973). Втеча від суспільства тут відбувається в екзотичний і, на перший погляд, навіть сміховинний спосіб: людина одягає на себе картонну коробку, яка доходить їй до пояса. Здавалося б, звичайне дивацтво, але у філософській площині воно призводить до кар­динальної перебудови всієї психології, всього способу мислення людини-коробки, яка по-новому починає дивитися на світ, новими, вільними від нього, від його абсурду і жорстокості очима. З часом людей-коробок на вулицях міста стає все більше, але інші, «звичайні» люди, їх просто не помічають, вони для них - пусте місце, яким, за великим рахунком, є для них й усе інше їхнє оточення, усі люди, з якими вони спілкуються, підтримують зв'язки, але насправді долі яких їм бай­дужі. Таким чином, метафоричний образ коробки, яку на себе одягає герой, стає тут духовним символом відчуженості людини взагалі. Таким е невтішний висно­вок письменника щодо концепції людського буття. Водночас у романі є й оптимістичний символ. Це ого­лена жінка, що символізує життя в його природній чис­тоті, не спотвореній складними соціальними супереч­ностями. Ця жінка-життя в романі виступає як натяк на ту символічну силу, що здатна врятувати людину від абсурдності її буття за умови, що сама людина знайде в собі сили звернутися до неї за допомогою, вирвати­ся з полону власних життєвих ілюзій.

2. «Література відлиги» в Росії

Значним явищем літературного процесу середини XX ст. стала також і так звана «література відлиги» в Росії— це непідцензурні літературні твори, які виходи­ли за межі канонів офіційної літератури, наслідували кращі традиції російської літератури XIX - початку XX ст. (це був немовби місток, перекинутий від «срібного століття» російської літератури), відрізнялись воле­любним духом і піддавали безкомпромісній критиці не­гативні явища епохи сталінізму. Слово «відлига» щодо культурних і літературних процесів, які відбувались у цей період у СРСР, уперше вжив у 1954 р. письменник Ілля Еренбург, характеризуючи зміни, що наступили по смерті Сталіна в 1953 р. «Відлига» торкнулась більшою або меншою мірою всіх аспектів культурного життя країни, але найбільш яскраво засвідчила себе в поезії кінця 50-60-х років, у яку в цей час приходить ціле сузір'я талановитих поетів, їх називали «дітьми XX З'їзду», поколінням 60-х або просто шестидесятника­ми. До цього покоління належать такі поети, як Роберт Рождественський, Борис Слуцький, Володимир Соко­лов, Олег Чухонцев, Белла Ахмадуліна, Юрій Казаков, Юнна Моріц, Олександр Городницький, Олександр Кушнер та інші, з числа яких найбільш резонансними і яскравими особистостями є Андрій Вознесенський та Євгеній Євтушенко.

Євтушенко писав про А.Вознесенського (нар. в 1933 р.), що той «увірвався в поезію, на відміну від багатьох з нас, відразу - з блискавичністю феєрверку». З перших своїх поетичних збірок «Парабола» (1960) і «Мозаїка» (1960) Вознесенський намагається ствер­дити активну громадянську позицію, пов'язану з без­компромісною критикою моральних та ідеологічних вад сучасного йому суспільства. Цими ж мотивами пронизані і його наступні збірки - «Сорок ліричних відступів з поеми «Трикутна груша» (1962) і «Антисвіти» (1964). У творах 70-80-х років Вознесенський звер­тається до злободенних соціально-політичних проб­лем сучасності, таврує аморальність і бездуховність, закликає до чіткої і войовничої громадянської позиції (збірки «Ахіллесове серце», 1966; «Тінь звука», 1970; «Випусти птаха», 1974; «Вітражних справ майстер», 1976; «Спокуса», 1978; поема «Рів», 1986). У творчому доробку поета є й вірш, присвячений Т.Шевченку («Крізь стрій»). Поезія Вознесенського характери­зується метафоричністю та експресивністю, словес­ною новизною, підкресленою увагою до ритмічного та звукового оформлення.

Дослідник творчості Є. Євтушенка (нар. в 1933 р.) писав про нього: «Як поет, він народжений суспільною ситуацією середини 50-х років. Від цього часу і назавж­ди у його творчість увійдуть публіцистичні, суспіль­но-політичні мотиви. Він буде постійно претендувати на роль виразника справедливих народних уявлень про демократію...» (Є.Сидоров).

Євтушенко ввійшов у поезію численними збірками: «Розвідники прийдешнього» (1952), «Шосе Ен­тузіастів» (1956), «Яблуко» (1960), «Ідуть білі сніги» (1969), «Співаюча дамба» (1972), «Зварювання вибу­хом» (1980), «Майже насамкінець» (1985), поемами «Станція «Зима» (1956), «Казанський університет» (1970), «Мама і нейтронна бомба» (1982), «Фуку» (1985). Поезія Євтушенка, як узагальнює її змістовну суть Є.Сидоров, - «заримована кардіограма серце­биття країни, інколи містифікована неточністю поетич­ного інструмента, не завжди суб'єктивно чесна, щира. Його вірші, буває, втрачають у гармонії, цілісності, ес­тетичній вишуканості, але часто виграють в актуаль­ності, злободенності, атакуючи навально, з ходу». Сам поет також підкреслював, що одним з головних зав­дань сучасної поезії є її високе громадянське покли­кання. Євтушенку належить знаменитий вислів: «Поет в Росії більше, ніж поет». Критики виділяють такі харак­терні риси поетики Євтушенка, як використання де­талі, афористичність, дидактичність і риторичність. Євтушенко - майстер асонансної рими (побудованої на співзвуччі наголошених голосних звуків), яку часто називають «євтушенківською». їх особливо багато у вірші «Бузок» (1957): «за полночь - за плечи»; «неистинно - из дому»; грусть - грубость» і т.д.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Життя і творчість Шарля Бодлера

Шарль П’єр Бодлер народився в Парижі 21 квітня 1821 року. По його власному визнанню, багато хто з його предків були ідіотами чи маніяками й усі відрізнялися "жахливими пристрастями". Старший брат його Клод (від іншої матері) на 55-м року життя був розбитий паралічем і вмер, здається, у божевільному будинку майже в один час з поетом. У матері останнього в старості були паралізовані ноги. Усі ці генеалогічні дані мимоволі наводять на думку, що Бодлер вже в своїй крові носив, можливо, задатки тієї страшної хвороби, яка ...

Найвидатніший єврейський письменник – Шолом-Алейхем

Ніхто не знає, що таке смерть; Можливо, це навіть щастя. Так говорить Платон. А я говорю: Можливо, це і щастя, але позбав мене, Боже, цього щастя. Шолом Алейхем народився 2-го березня 1859 року в Україні в місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький ). Більша частина його життя пройшла в Україні. Чимало сторінок його повістей і оповідань присвячено описам української природи; його герої, як і він сам, добре знають українські пісні, вірші великого Кобзаря – Т. Г. Шевченка, із їхніх уст часто сипляться українські ...

Проза поза межами західного світу (Японія, Росія, латинська Америка ХХ ст.)

Урок-огляд ставить за мету ознайомити учнів із найбільш резонансними і вагомими здобутками ху­дожньої літератури поза межами західного світу. Доцільно цей урок побудувати у формі лекції з елемен­тами бесіди за таким планом; 1) художні здобутки японської прози XX ст.; 2) «література відлиги» в Росії; 3) латиноамериканська проза XX ст. 1. Художні здобутки японської прози Ізольована від країн Західної Європи, орієнтована на збереження національно-культурної традиції Японія, починаючи з другої половини XIX ст., все ак­тивніше ...