Search:

Альд Пій Мануцій

Перша і, можливо, головна заслуга Альда-видавця в тому, що, послідовно проводячи в життя намічену програму, він умів доводити ці задуми до кінця. Закінчивши в 1498 р. видання творів Аристотеля грецькою мовою (5 томів ін-фоліо[4]), Альд приступив до публікації творів класиків своєї батьківщини – стародавніх авторів, які писали латиною, і великих поетів Відродження, творців літературної італійської мови – Петрарки, Данте, Поліциано, Бембо. Продовжувалася публікація грецьких текстів. Друга заслуга Альда в тому, що він, не будучи сам друкарем, невпинно дбав про удосконалення чисто друкарського боку справи.

“Дім Альда” і Франческо Гріффо.

Чим же, все таки, була венеціанська друкарня Альда Мануція? Він не називав своє дітище ні майстернею, ні друкарнею. Альд писав в колофоні[5]: “у Домі Альда”.

“Дім Альда” був видавництвом, яке мало власну друкарню. Задумавши заснувати свою видавничу справу, Альд не знайшов ніяких друкарських матеріалів. Про все треба було поклопотатися самому, починаючи з друкарських літер, без яких не можна було почати друкування. На відміну від Йєнсона і багатьох інших своїх попередників і сучасників, Альд не був ні художником, ні гравером. Але він вмів знаходити потрібних людей. Всі шрифти, якими користувався в своїй друкарні Альд Мануцій, були створені, на його замовлення і спеціально для його друкарні, одним з перших і найвидатніших професійних граверів-пуансоністів – Франческо Гріффо. За сім-вісім років, з 1494 по 1502 рр., Гріффо вигравіював всі ті шрифти, якими користувався у своїй друкарні Альд Мануцій. Це були переважно грецькі і латинські алфавіти. Відлиті самим гравером літери й матриці, а в деяких окремих випадках можливо і пуансони[6], видавець купував у гравера і вони ставали його власністю.

Багаторічна співпраця Альда і Гріффо була надзвичайно плідною. Всі до одної книги, які вийшли в світ за життя засновника друкарні Альдів, надруковані шрифтами, які гравіював для нього Гріффо. Альдини[7] набули своєї характерної риси, в першу чергу, завдяки своєрідності цих прекрасних нових шрифтів. Проте видані Альдом, книги отримали ще при його житті заслужене визнання не тільки як витвори мистецтва книгодрукування. Зміст цих книг і та дбайлива, виключно ретельна підготовка публікованих текстів, яка із самого початку була наріжним каменем всієї видавничої діяльності цієї розумної, талановитої, широко освіченої людини – ось, що у першу чергу сприяло успіху Альдин та принесло їм світову славу.

Після розриву з Гріффо у 1502 р. Альд майже не потребував поповнення своєї друкарської каси шрифтів. Всі його турботи були присвячені редакційно-видавничим проблемам. Прагнучи зробити кожне нове видання якомога більш досконалим і не женучись за прибутком, він, звичайно, відчував час від часу, фінансову скруту. Головною причиною її були війни, які вела республіка Венеція. У 1510-1511 роках друкарня Альда майже зовсім не працювала, але до самої смерті (у березні 1515 р.) Альд високо тримав своє звання просвітителя, і його спадкоємці з честю продовжували справу, яка проіснувала під знаком якоря і дельфіна та під девізом “не роби поспішно” майже ціле сторіччя.

Після смерті Альда стерно влади взяв у свої руки його тесть і вірний компаньйон Андреа Торрезані. Він і його сини дбайливого вели всі справи “Дому Альда” з 1515 по 1529 рік. З 1529 по 1533 роки друкарня була закрита.

У 1533 р. вона відкрилася знов під егідою сина Альда, Паоло Мануція. У співпраці із спадкоємцем Андреа Торрезані, цей вчений-латиніст успішно вів справу, йдучи по стопах свого батька. З 1540 р. фірма іменувалася “Сини Альда”. Після смерті Паоло Мануція (у 1574 р.) керівництво фірмою перейшло до його сина – Альда Мануція Молодшого, який був більше вченим, чим видавцем. Але і він не зронив гідності фірми, що проіснувала до самої його смерті в 1597 р.

Слава фірми Альдів базувалася, головним чином, на виданнях первинного періоду, коли на чолі стояв сам засновник і натхненник її просвітницької місії Альд Пій Мануцій римлянин.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Реформи спартанського законодавця Лікурга

ВСТУП. ЛИКУРГ (LYKURGOS), Легендарний спартанський законодавець (9 – 8 вік до нашої ери) (Давня Греція.). Свідчення про життя Ликурга різноманітні та противорічиві. Гречеські автори 5- 4 віку до нашої ери приписують Ликургу створення інститутів спартанського суспілного та державного устрою, дійсне створення яких було результатом довгого історичного процессу переходу від первіснообщинного строю до классового суспільства. Ликургу приписують розділення Лаконських земель з прикріпленими ілотами на рівні ділянки для спартітатів ...

Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр.

ПЛАН Лібералізм і консерватизм, їх пріоритети і соціальна база. Утворення, цілі, тактика комуністичного руху. Зародження та ідейні засади італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму. Національно-визвольний рух. Робітничий і соціалістичний рух після І світової війни. Лібералізм – політична течія, теорія, яка має на меті ліквідацію і пом’якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо особи. В економіці виступає за принцип вільної торгівлі, ліквідацію митних бар’єрів. Провідним напрямом ...

Станова боротьба в Польщі

Перша третина ХІ ст. була ознаменована в Польщі різким загостренням станової боротьби. Закріпачення і закріпачуване селянство чинило запеклий опір стану феодалів, що переросло в 1037р. в масове антифеодальне повстання-виступ був підтриманий рабами. На масштаби руху і його тривалість серйозно вплинув той факт, що в 20х-30х рр. ХІ століття. Старопольска держава переживала глибокий внутрішньополітичний кризис, що почався ще за Болеслава Хороброго і досягнув найбільшої напруги за його наступників – Мешко ІІ і Болеслава ...