Search:

Альд Пій Мануцій

Що ж сказати на завершення про титули Альда старшого? Перш за все – вони надзвичайно різноманітні: є титули гранично лаконічні, в яких названі тільки імена авторів. Є дуже поширені титульні листи, в яких повідомляється читачеві зміст всієї книги, яка часто не має загального заголовка і складається з творів різних авторів, імена яких також називаються у цьому своєрідному титулі-переліку. Ім'я видавця ALDUS міцно входить до складу титульного листа як обов'язковий компонент лише з появою видавничої марки, але місце видання і дата, як і раніше, поміщаються тільки в колофоні.

Що стосується композиції титулів у виданнях Альда, то вони такі ж різноманітні, як і їх словесний зміст. Переважають симетричні побудови по центральній осі. Зустрічаються і складніші, багато осьові побудови. Вибір шрифтів також надзвичайно різноманітний: в одних випадках титул набраний одними великими літерами, у інших – великими у поєднанні з малими (антиквою), іноді – грецькими та латинськими великими у поєднанні з грецьким курсивом[15] і латинським курсивом альдино.

Оскільки у старшого Альда не було крупнокегельних шрифтів, спеціально призначених для титульного набору, доводилося набирати титульні листи великих книг тими ж текстовими шрифтами, що й титули кишенькових форматів. І, як це не дивно може видатися на перший погляд, найбільш ефектні рішення виходили саме від поєднання, здавалося б, занадто дрібних для формату ін-фоліо шрифтів з дуже великою видавничою маркою. В усякому разі, невеликий асортимент цих не титульних, дрібних шрифтів, при незвично винахідливому їх використанні, високорозвинутому відчутті пропорцій і доброму смаку тих осіб, яким була доручена їх верстка і установка в друкарській формі, приводив до результатів, які викликають сьогодні щире захоплення. Титули старих альдин здаються незрівнянно “сучаснішими”, ніж титули спадкоємців Альда чи велика кількість ще досконаліших титулів XVI–XIX сторіч.

“Якір і дельфін” Альдо.

Марка Альдо Мануція – “якір і дельфін” – відкриває собою новий ряд емблем, що символічно зображають ті чи інші девізи, вислови або приказки, запозичені з арсеналу стародавньої історії, літератури, фольклору.

У книзі Сон Поліфіла, виданій Альдом в 1499 році, на сьомому листі зошита сигнованому буквою d, поміщена гравюра з двома ребусами, вирізаними один під іншим на розміщеній у рамці дошці. На нижнім зображені: круг, якір і дельфін, який обвився навколо його веретена (істини). Поліфіл, від імені якого ведеться розповідь, розшифровує сенс останнього ребусу по-грецьки – “Спейде брадеос” і на латинській мові – Semper festina tarde (завжди поспішай поволі). І в епоху Відродження, і в епоху старовини крилаті слова “поспішай поволі” розуміли як застереження проти зайвої поспішності. Мабуть, що так само розумів, вибраний ним для своєї видавничої марки символ, і знавець стародавньої літератури Альд Мануцій.

Важко сказати, чи перший імпульс до створення марки був даний ребусом зі Сну Полівіла, чи зображенням якоря та дельфіна на монеті імператора Тіта Фіавія Веспасіана, яку подарував Альдові Пьетро Бембо.

Альдінська марка була покликана до життя чисто практичною потребою – оберегти від підробок видання “Дому Альда”, які встигли завоювати популярність у широкого кола читачів. Видавець прямо говорить про це в своєму знаменитому зверненні до читача, датованому 16 березня 1503 року.

Надалі, в маленьких альдинах, застосовується майже виключно цей варіант, без рамки. Зрідка зустрічається він і в ін-октаво, і в ін-фоліо. Взагалі ж в ін-фоліо частіше зустрічається велика марка у рамці, розміром 75Х107 мм, що має також декілька варіантів.

Після смерті Альда Мануція Андреа Торрезані довго ще вживав основні варіанту марки – велику (в рамці) і малу (без рамки). Обидві – з іменм Альда. Спадкоємці Альда включали емблему Мануція Старшого в більш-менш складну раму. Смак часу, що змінився, виразно видно не тільки в барочних формах цих обрамлень, але і в новому графічному трактуванні самої емблеми.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Законодавча база розвитку сільської кооперації в Російській імперії 19-20 ст.

Проблема урядової політики Російської імперії щодо кооперації є одним із основних питань дослідження її законодавчої бази. Характер, місце і роль кооперації в соціально-економічному житті суспільства визначилися характером державної законотворчості. До початку XX століття діяльність кооперативних товариств у царській Росії не виходила за межі суто внутрішніх матеріально-організаційних питань, оскільки кооперативний рух, як правило, очолювався ліберальними урядовцями чи позитивно настроєними поміщиками. У 1871 р. за їх ...

Початок залізного віку

Причини: розвиток сільського господарсва та військової справи привів до зростання попиту на вироби з металу, криза бронзиливарного вироб- ництва; тісні зв’язки з Малою Азією та Східним Сере-дземномор’ям, де вже освоїли виробництво заліза; накопиче-ння досвіду металургами бронзового віку. Початок залізного віку (І тисячоліття до н.е.) Технологія: використовува-лись поширені повсюдно болотні та озерні руди; руда разом з деревним вугіллям заван-тажували в печі, високу темпе-ратуру підтримували за допо-могою ...

Індія в міжвоєнний період

В 1920 р. створено Всеіндійський конгрес профспілок. 1925 р. Комуністичну партію Індії. 1930 р. ІНК оголосив компанію громадян непокори, що супроводилася антиімперіалістичними виступами трудящих. 1934 р. КПІ було оголошено поза законом. 1936 р. ІНК висунув завдання створення єдиного фронту. Під час другої світової війни 1939-1945 рр. Виступала на боці антифашистської коаліції. Наприкінці війни склалася гостра політична ситуація яка знайшла у новому піднесенні національно-визвольної боротьби. 1946 р. було створено ІНК ...