Search:

Альд Пій Мануцій

У лютому 1496 року з друкарських пресів Дому Альда зійшла невелика книжечка ін-кварто. Їй призначено було стати віхою в історії друкарського мистецтва завдяки новому латинському шрифту, яким вона була надрукована. Книга ця – про Етну. Її написав юний Пьетро Бембо. Альд надрукував твори молодого Бембо, вперше застосувавши нову антикву, вигравіювану Франческо Гріффо.

У книги De Aetna зовсім немає титульного листа. Повний її заголовок, набраний в три рядки великими буквами, розміщений безпосередньо над початковою смугою. Весь текст Етни набраний без абзацних відступів. Початок тексту відмічений лише невеликим набірним ініціалом, поставленим на корінцевому полі, поза смугою набору. На рівні першого рядка набрані смуги, які складаються з 22 рядків і мають, приблизно, пропорцію 2:3. Заголовки відділяються від тексту одним вільним рядком. Колофон Етни ретельно набраний великими літерами у формі “косинки”.

На шрифті Етни необхідно зупинитися особливо і не тільки тому, що він один і складає всю красу цієї нічим більше не прикрашеної книги, але й тому, що саме цей шрифт Гріффо зробив вирішальний вплив на всю подальшу еволюцію друкарських антиква-шрифтів у Європі та за її межами.

Шрифт Етни є трансформацією благородної рукописної форми гуманістичної мінускули[19]. Вважають, що надзвичайне різноманіття форм однієї і тієї ж букви алфавіту, що є характерною особливістю цього шрифту, створює враження трепетного життя, властивого швидше сторінкам рукописної книги, ніж друкованої, з очевидністю вказує на те, що Гріффо був, спочатку, не тільки ювеліром, але і каліграфом. І у всіх інших алфавітах, гравійованих Гріффо, помітна його пристрасть до варіювання одного і того ж знаку. Цим шляхом він, напевно задовольняв свою потребу, хоч би частково скоротити в друкарському шрифті живу красу рукопису, в якому букви ніколи не уніфіковані повністю. Численні варіанти форм окремих букв зустрічаються вже в раніших роботах Гріффо: і у грецькому курсиві, і в алфавіті грецьких капітальних, і в антикві. Останній варіант антикви Гріффо – вигравіюваний ним в кінці 90-х років, так званий шрифт Поліфіла – є лише незначною модифікацією шрифту Етни.

У книгах, що містять поетичні твори, ширина смуг набору визначається довжиною рядків, властивою тому чи іншому віршованому розміру: дуже довгі рядки гомерівського гекзаметра – вимагають широкої смуги, а коротші рядки Лукреція Кара, наприклад, вкладаються у порівняно вужчу смугу. Вірші набиралися в ранніх альдинах таким чином: прапорцевий набір тримав лівий край смуги, приймаючись на обороті листа до зовнішнього поля книги, а на лицьовій стороні – до корінцевого. Таким чином, на розвороті виходив асиметричний набір прапорця, із зсувом осей вліво, тим більше помітним, чим коротші були рядки віршованого набору.

У книгах Лукреція Кара (1500 р) і в Християнських поетах (1501 р), ми зустрічаємося, при нормальних форматах ін-кварто (143 Х 194 і 150 Х 210), з порівняно вузькою, для цього формату, смугою набору (86 Х 150).

Альд, поза сумнівом, прагнув не тільки до вдосконалення методів подачі публікованих ним текстів, але і до роздумів над чисто естетичними проблемами, пов'язаними з пошуками досконалої зовнішньої форми своїх видань.

Маленькі альдини. Альд і Гріффо.

Надрукувавши велику кількість грецьких книг, Альд зайнявся шедеврами літератури Стародавнього і Нового Риму.

Щоб розширити круг читачів, щоб “змусити читати” (як висловлюється Ренуар) “не тільки вчених по професії, і не тільки на пюпітрах бібліотек, але і в інших місцях”, Альд задумав видати “колекцію” кращих праць стародавніх авторів в маленькому форматі ін-октаво. Проте, ці портативні томи повинні були вміщати не менше тексту, ніж ін-кварто або навіть громіздке ін-фоліо. Щоб досягти цієї мети, пише Ренуар, Альд задумав створити шрифт, “першу думку про який, як стверджують, подав йому почерк Петрарки, і домовився з Франсуа з Болоньї, майстерним гравером, який вже намалював і вигравіював решту всіх шрифтів для його друкарні, і той створив для нього настільки відомий дрібний курсив перший, створений в цьому стилі протягом довгого часу, що називався aldino – по імені того, хто першим його задумав”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Альд Пій Мануцій

ЗМІСТ Альд Пій Мануцій. 2 “Нова Академія” Альда. 3 “Дім Альда” і Франческо Гріффо. 3 Титульні листи і колофони. 5 “Якір і дельфін” Альдо. 7 Шедеври Альда Мануція. 8 Твори Аристотеля і інші фоліанти. 8 Про Етну та інших ін-кварто. 9 Маленькі альдини. Альд і Гріффо. 11 Висновок. 13 Література. 15 Альд Пій Мануцій. Мануцій (Мануччи) – знаменита сім'я венеціанських друкарів, видавців і вчених епохи Відродження. Родоначальник їх – Альд Мануцій-старший, відомий під іменем Aldo Рiо, народився близько 1450 р. в ...

Оксамитова революція в Чехословаччині

(Чехо-Словаччина, Чехо-Словацька Республіка) - держава у Центральній Європі в 1918-92. За формою державного устрою в 1918-68 унітарна, в 1968-92 - федеративна республіка, яка складалася з Чеської і Словацької республік. Вищий законодавчий орган - двопалатні Національні (з 1968 - Федеральні) збори (Національна палата і Палата національностей). Глава держави - президент. Обирався парламентом терміном на 5 років. Столиця -м.Прага. Загальна площа - 127,9 тис.кв.км. Населення (1991)-15,7 млн. чол. Передумови революції: У 80-х ...

Велика французька буржуазна революція

План Початок Великої французької буржуазної революції. Термідоріанська реакція і директорія у Франції. Характер і значення Великої французької буржуазної революції. Список використаної літератури. 1. У Франції XVIIIст. Склалася та обстановка, про яку писав Маркс: “На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або – що є тільки юридичним виразом останніх – з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку ...