Search:

Альд Пій Мануцій

Одна з книг серії ін-октаво – Сонети і Канцони Петрарки – друкувалися по рукопису великого поета, який надав в розпорядження Альда Пьетро Бембо. Досить поглянути на почерк Петрарки і порівняти його з курсивом Гріффо, щоб переконатися в тому, що між ними немає нічого спільного. Сам Ренуар пише обережно – “як стверджують” і додає далі від себе, що новий шрифт мав велику перевагу, був схожий на красивий каліграфічний почерк, що “повинно було дуже сподобатися в той час, коли більшість книг залишалися ще рукописними”. Це абсолютно справедливо.

Першою книгою, надрукованою новим курсивом у форматі ін-октаво, був Вергілій, що вийшов в 1501 році.

Ренуар висловлює здивування з приводу того, що “…хоча друкарське мистецтво існувало і було в шані вже майже півстоліття, думка про подібну колекцію прекрасних портативних книг за низькою ціною не прийшла в голову раніше Йєнсонам, Герінгам, Каллієргасам та іншим друкарям, мистецтво яких привело на світ вже не один шедевр. Йєнсон надрукував одного разу дуже маленьку книжечку-молитвеник ін-октаво. Але друкар Плінія, Цицерона, двох Вергіліїв ін-фоліо – і не подумав навіть про видання портативного Вергілія”.

Мініатюрні видання зустрічалися в XV столітті не у одного тільки Йєнсона. Але вони були рідкістю і сприймалися, ймовірно, як якийсь курйоз. Альд дійсно був першим, хто налагодив серійне виробництво книг кишенькового формату і почав продавати їх за доступною ціною. Інші друкарі, які працювали в Італії і в сусідній Франції, дуже скоро оцінили незаперечні переваги портативних видань Альда і почали копіювати їх безсоромним чином. Шрифтом “альдино” скористався в 1503 році флорентійський друкар Пилип Джунта і друкував ним книгу за книгою. Ліонські друкарі почали випускати ті ж видання, що й Альд, а ще (з 1502 року) раніше Джунті. У них точно передруковувалося все, аж до передмов, які Альд майже завжди подавав до своїх книг.

У своєму Зверненні до читача Альд дуже детально висвітлює обставини, що вимушували його вдатися до захисту своїх прав видавця і друкаря: “ .вже чотири рази в нашому Домі майстри влаштовували змову проти нас. Жадібність – мати всього зала. Дякувати Богові, я їх майже всіх привів до стану, при якому виключно всі розкаюються в своїй зраді.” Нерозкаяних “змовників” Альд, очевидно, звільнив.

Альд, який розумів, що дрібний курсив має провести цілу революцію в друкарському мистецтві, поспішив заручитися привілеєм, що давав йому право виняткового користування шрифтом. При цьому були ущемлені права Гріффо.

Ренуар пише: “Привілеї на виняткове право вживання курсиву на протязі 10 років були надані друкарні Альда 13 листопада 1502 року Сенатом Венеції і 17 грудня того ж року Папою Олександром VI. Папський привілей був продовжений ще на 15 років Юлієм II 27 січня 1513 року, а також Львом X 28 листопада 1514 року”.

Привівши повний текст всіх чотирьох привілеїв, Ренуар дуже тверезо коментує ситуацію, що призвела до повного розриву відносин між видавцем і гравером: “Було б набагато справедливішим і загальнокориснішим надання художникові, який вигравіював шрифти, виняткового привілею продавати їх і забезпечувати цими шрифтами друкарів. Але завдяки вдалому використанню шрифтів, які були в його розпорядженні, Альд виправдав своє виняткове право і повернув його на благо літератури, що так рідко буває результатом виняткових привілеїв”.

Абсолютно зрозуміла і та лють, яка повинна була охоплювати художника, поставленого перед доконаним фактом: привілей Альда позбавляв плодовитого гравера, що знаходився в розквіті творчих сил, можливості забезпечувати шрифтом, “винахідником” якого він себе по праву вважав, інших друкарів, які працювали в межах не тільки міста Венеції, але і всієї обширної Республіки, а також на територіях, що знаходилися під владою Пап. Франческо Гріффо вимушений був покинути межі Республіки Венеція, поселитися у Фано (область, де повноправним господарем був Цезар Бордхма, на яку не розповсюджувалася юрисдикція Республіки і де привілеї Альда не були дійсні) і вдатися, на перших порах, до фінансової підтримки іншого крупного видавця, Сончіни. Вже в 1503 році Сончіно видав, наслідуючи маленькі альдини, Петрарку, а потім і багато інших книжечок ін-октаво. Всі вони надруковані новим варіантом латинського курсиву Гріффо. Після 15 років, що пройшли з моменту його розриву з Альдом, Франческо Гріффо повернувся до рідної Болоньї і останні роки свого життя жадав здійснити бажання, яке давно леліяв, – стати самостійним друкарем і видавцем.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Оксамитова революція в Чехословаччині

(Чехо-Словаччина, Чехо-Словацька Республіка) - держава у Центральній Європі в 1918-92. За формою державного устрою в 1918-68 унітарна, в 1968-92 - федеративна республіка, яка складалася з Чеської і Словацької республік. Вищий законодавчий орган - двопалатні Національні (з 1968 - Федеральні) збори (Національна палата і Палата національностей). Глава держави - президент. Обирався парламентом терміном на 5 років. Столиця -м.Прага. Загальна площа - 127,9 тис.кв.км. Населення (1991)-15,7 млн. чол. Передумови революції: У 80-х ...

Альд Пій Мануцій

ЗМІСТ Альд Пій Мануцій. 2 “Нова Академія” Альда. 3 “Дім Альда” і Франческо Гріффо. 3 Титульні листи і колофони. 5 “Якір і дельфін” Альдо. 7 Шедеври Альда Мануція. 8 Твори Аристотеля і інші фоліанти. 8 Про Етну та інших ін-кварто. 9 Маленькі альдини. Альд і Гріффо. 11 Висновок. 13 Література. 15 Альд Пій Мануцій. Мануцій (Мануччи) – знаменита сім'я венеціанських друкарів, видавців і вчених епохи Відродження. Родоначальник їх – Альд Мануцій-старший, відомий під іменем Aldo Рiо, народився близько 1450 р. в ...

Велика французька буржуазна революція

План Початок Великої французької буржуазної революції. Термідоріанська реакція і директорія у Франції. Характер і значення Великої французької буржуазної революції. Список використаної літератури. 1. У Франції XVIIIст. Склалася та обстановка, про яку писав Маркс: “На певному ступені свого розвитку матеріальні продуктивні сили суспільства приходять у суперечність з існуючими виробничими відносинами, або – що є тільки юридичним виразом останніх – з відносинами власності, всередині яких вони досі розвивалися. З форм розвитку ...