Продуктивність і ефективність праці

Ріст продуктивності суспільної праці може відображатися в наступних основних формах:

v Скорочення витрат праці на одиницю виробленої споживчої вартості, що виражається в економії матеріальних і трудових ресурсів;

v Ріст маси споживчої вартості, виробленої в одиницю часу, що відображається не у витратах, а у результатах праці;

v Зміна співвідношення між живою й упредметненою працею зі зменшенням витрат сукупної праці;

v Збільшення маси і норми додаткової вартості.

Ріст продуктивності праці не може бути безмежним. Економічно розумні межі росту продуктивності праці диктуються умовою збільшення маси споживчої вартос-ті і підвищення якості продукції. Інакше економія робочого часу втрачає зміст. Відомі випадки, коли прагнення до безмірного росту продуктивності праці за раху-нок скорочення численності працюючих приводило до зменшення обсягу і якості продукції, що випускається. У кожен визначений момент часу в конкретному вироб-ництві ріст продуктивності праці має об’єктивні межи – техніко – організаційний рівень виробництва. За цією межею перспективи подальшого росту продуктивності праці повинні бути пов’язані з реконструкцією, модернізацією виробництва, підвищенням якості продукції тощо.

Підвищення продуктивності праці завжди мало вирішальне значення для розвитку економіки країни.

В умовах становлення справді ринкових відносин, особливо поширення таких прогресивних форм господарювання, якими є колективний і орендний підряд, пе-ретворення державних підприємств в приватні, орендні, кооперативні, акціонерні, змішані, спільні за участю іноземного капіталу й інші, без радикального підвищення продуктивності праці неможливо досягти істотних результатів у збільшенні обсягу праці, що випускається, зниженні її собівартості (збільшені прибутків), підвищенні заробітної плати тощо. Зокрема, активізується увага щодо налагодження випуску та нарощування обсягів виробництва науково – технічного продукту.

В Україні щодо підвищення продуктивності праці та в цілому й економіки є ще ряд невикористаних резервів та можливостей, а саме:

v Суттєве розширення як чисельності, так і активності сфери підприє-мства;

v Збільшення питомої ваги кінцевого продукту;

v Проведення активного технічного переозброєння та реконструкції підприємств;

v Застосування прогресивних технологій;

v Використання сучасного обладнання;

v Підвищення наукоємності продукції;

v Зниження ресурсо – та енергомісткості продукції;

v Підвищення кваліфікаційної підготовки виробничого персоналу;

v Дотримання технологічної дисципліни та культури обслуговування;

v Підвищення уваги до якості продукції у кожній ланці – від виробника до споживача;

v Зниження рівня травматизму (особливо у вугільній галузі).

Закономірний характер підвищення продуктивності праці, не означає, що потрібний для народного господарства ріст продуктивності праці може бути досяг-нутий сам по собі. В умовах реалізації чинників ринкових відносин, зокрема, розви-ток приватної власності, упровадження повного госпрозрахунку і самофінансування, оренди й орендних відносин, важливо знати, які фактори впливають на підвищення продуктивності праці, які з них гальмують його, які наявні шляхи і резерви росту. Тому при вивченні питань продуктивності праці необхідно розглянути всю сукуп-ність факторів, шляхів і резервів росту продуктивності праці.

Фактори росту продуктивності праці – це ті рушійні сили, або причини, під впливом яких змінюється її рівень. В якості такої сили (факторів) виступає: технік-ний прогрес, удосконалювання організації виробництва, управління працею тощо. Різноманіття конкретних шляхів і засобів досягнення більш високої продуктивності праці викликає необхідність розробки класифікації факторів росту продуктивності праці. Дія факторів росту продуктивності праці залежить від природних, суспільних, екологічних і матеріальних умов, у яких вони проявляють і реалізуються.

Подібні реферати:

Економічний аналіз

1. Використання в аналізі господарської діяльності статистичних методів і категорій. Розгалужена система аналітичної роботи в народному господарстві, промисловості та окремих підприємствах потребує відповідної організації, тобто упорядкування, налагодження координації та погодження її здійснення з метою попередження дублювання, внесення єдності в роботу окремих посадових осіб чи аналітичних органів. Під організацією аналітичної роботи розуміють систему заходів з метою вивчення господарської діяльності. Загальні методичні ...

Сутність та форми прояву інтернаціоналізації господарського життя

План Вступ 1. Етапи розвитку інтернаціоналізації господарського життя 2. МПП та науково-технічне і виробниче співробітництво 3. Економічна інтеграція 4. Етапи міжнародної економічної інтеграції 5. Поширення інтеграційних процесів Висновок Вступ Важливою особливістю сучасності є зростання взаємозалежності економік різних країн, розвиток інтеграційних процесів, інтенсивний перехід цивілізованих країн від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. У процесі глобальної ...

Організаційно – правові форми підприємницької діяльності

Підприємництвом називають ініціа­тивно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окре­мої фізичної особи — підприємця або юридичної осо­би — підприємства (організації). Підприємницька діяльність існує у конкретних організаційно-правових формах. На вибір форм організації підприємницької діяльності впливають багато чинників: ...