Search:

Монополія і досконала конкуренція

Визнаючи це, породжується необхідність з боку суспільства обмежувати можливість монополістів впливати на конкурентні процеси, деформувати структуру ринкових відносин. Західні економісти ці питання почали інтенсивно розробляти ще на початку 60-х років нашого століття, що було пов’язане з активізацією державного регулювання ринку. Щоб здійснювати правове переслідування підприємств-монополістів, необхідно було встановити межі, починаючи з яких підприємство або група підприємств можуть суттєво впливати на ринок, регулювати його в своїх інтересах.

Це саме стосується і конкуренції. Щоб її зберегти, суспільство повинно сприяти організації певної системи конкурентних відносин. Як же цивілізований світ захищається від монополізму? Щоб послабити негативні наслідки монополізації економіки, зокрема практики монополістичного ціноутворення, в розвинутих країнах світу приймають антимонопольні закони, здійснюють контроль за угодами між крупними компаніями тощо. Уперше такі закони були прийняті наприкінці XIX – на початку XX ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація у цих країнах відбувалася найінтенсивніше.

Антимонопольна діяльність – це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Антимонопольні закони формально забороняли трести та деякі інші форми монополій. Вони грунтувалися на такому розумінні сутності монополій, як повне (абсолютне) панування однієї компанії ( чи їх об’єднання ), або цілковита відсутність конкуренції. Таке тлумачення сутності монополій майже не зачіпало олігополій, вони переважно не підпадали під дію антимонопольного господарства.

До антимонопольного законодавства належать також закони, які забороняють або регулюють угоди підприємств, спрямовані на обмеження конкуренції через поділ ринків, угод про ціни, обмеження торгівлі.

Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Американська система бере свій початок від закону Шермана, котрий є єдиним антитрестівським законом Америки. Цей закон забороняє не лише різні форми монополій, а й саму спробу монополізувати торгівлю.

Тим самим законом заборонялися трести і картелі ( пули ). Щоб обійти його, монополії створювали холдінг – компанії, здійснювали повне злиття корпорацій, за якого ліквідовувалися виробнича і правова самостійність компаній, що поглиналися, а картельні угоди замінювалися негласними джентльменськими угодами або так званим лідерством у цінах.

Наступні закони забороняли злиття компаній, якщо воно істотно послаблювало конкуренцію або призводило до утворення монополій.

Антимонопольні закони втілюють у життя спеціально створені органи. У США – Федеральна торговельна комісія й Антитрестівське управління Міністерства юстиції. Головною метою антимонопольних законів є обмеження монополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка дрібного бізнесу та сприяння йому. Найсуворіше антимонопольний закон контролює горизонтальні злиття, тобто об’єднання підприємств, які виробляють однотипні товари і послуги. Це призводить до монополізації галузі слідуючими методами втілення антимонопольних законів:

а) ліквідація фірми;

б) високе оподаткування монопольних прибутків;

в) контроль за цінами монополістів;

г) розукрупнення монополій та ін.

Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою. Так, картелі вважаються корисними для розвитку економіки, тому основною формою державного контролю є система реєстрації картельних угод у спеціальних органах ( у Німеччині – Федеральне управління картелів, в Японії – Комісія із справедливих операцій ). Більшість антимонопольних законів у європейських країнах забороняють такі види монопольних угод, як угоди про поділ ринків, фіксовані ціни тощо. У Німеччині монополією вважається компанія, яка зосередила у своїх руках третину обігу, в Японії – коли частка компанії перевищує 50%, а двох – 75% і більше. В ЄС реєстрації підлягають лише ті угоди, які обмежують конкуренцію між членами - учасниками цієї організації. Перші антимонопольні законодавчі акти в Європі були прийняті в 30-ті роки XX ст. При великій різноманітності всі вони передбачають головне - забезпечення свободи конкуренції шляхом обмеження монополізму.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23 


Подібні реферати:

Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах

План. 1. Західноєвропейська модель. 2. Американська модель. 3. Японська модель. 4. Скандинавська модель 5. Моделі державного регулювання становлення і розвитку ринкового господарства в нових індустріальних країнах. 6. Державне регулювання економіки східноєвропейських країн в період переходу до ринку Західноєвропейська модель В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви­ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер­жавного регулювання і дерегулювання. В період після “великої кризи” в Західній Європі почали ...

Планування соціально-економічного розвитку країни - 2

План. 1.Суть і значення державних програм в системі ДРЕ. 2.Цільові комплексні програми. Суть і значення державних програм. Програмування національної економіки — як явище в системі державного регулювання економіки — було започатковане у світовій практиці в середині XX ст. Першими на цей шлях вступили Франція і Японія. Сутність, програмуванні в системі державного регулювання еко­номіки полягає: в аналізі стану національної економіки і складанні узагальненого прогнозу на майбутнє; визначенні найраціональнішого з позицій ...

Предмет, методи та функції макроекономіки. Економічна система

1.Предмет макроекономіки. 2.Методи макроекономічного аналізу. 3.Функції макроекономіки. 4.Об'єкт макроекономічного аналізу - економічна система. 4.1.Поняття економічної системи та її типів. 4.2.Функціювання економічної системи. 4.2.1.Суспільне виробництво та його чинники. 4.2.2.Технологічний спосіб поєднання виробничих ресурсів. 4.2.3.Процес реалізації в економічній системі. 4.2.4.Процес споживання, відтворення економічної системи. 4.2.5.Регулювання макроекономічної системи. 4.3.Ринок як елемент економічної системи. ...