Search:

Концепція сучасного природознавства

Наша Земля – дуже активна планета . Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани , міняється клімат . Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища – температура повітря і води , їхній хімічний склад вологість грунту і вміст у них життєво необхідних компонентів . Безперервно оновлюється жива природа – тварини , рослини , мікро організми . Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів .

У найдавніші часи Землю уявляли , як плоский диск чи острів оточений океаном . З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі . Земля більш опукла поблизу екватора . Форму Землі характеризує геоїд – геометрично неправильне тіло , поверхня якого в кожній точці перпендикулярна до на пряму сили тяжіння . Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.

У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправильну форму ніж нині. Теперішня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі радіус Землі 7370 кілометра , довжина екватора 40 000 кілометра.

Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це – земна кора , оболонка (мантія) , ядро. Земна кора або літосфера – верхня тверда оболонка землі , являє собою зовнішній шар завтовшки 60 – 70 км. , що складається з осадових порід, гранітів та базальтів . Температура кори зростає з глибиною на 1 градус цельсія на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км. Становить 800 – 1000 градусів цельсія. Всі області літосфери перебувають в русі . Під Земною корою міститься оболонка ядра мантія, в радіальному напрямі вона простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80 % Земної кулі. Мантія має шарувату будову . Виділяють дві її основні частини : верхню мантію до 1000 км. , і нижню від 1000 до 2900 км. . В верхній мантії тиск , що зростає з глибиною , досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів цельсія , а на межі з ядром 3000 – 5000 градусів цельсія . До складу мантії входять сполуки окису кремній з оксидами магнію і заліза , називають її Sima.

Верхній шар мантії називають астеносферою ( до глибини 50 – 200 км . від поверхні) . Його речовина перебуває в найбільш розм’якшеному стані , при чому на раптовий тиск реагує ,як тверде тіло а на повільний і безперевний як рідина .

Речовина нижньої мантії – це однорідне тверде тіло , м абуть тому ,що через високий тиск атома речовини дуже щільно притиснуті один до одного . В цьому шарі землі дуже багато заліза , магнію та інших твердих металів , його називають рудною оболлонкою. Між мантією і ядром є межа нижче якої поперечні сейсмічні хвилі не поширюються.

Ядро Землі має радіус 3470 км. ( 19 % об’єму ). Виділяють зовнішнє ядро від 2900 – 5100 км. , і внутрішнє радіусом приблизно 1270 км.. Температура в ценрі Землі 4000 – 5000 градусів цельсію , а тиск досягає 3.5 млн атм. З приводу хімічного складу ядра висловлювалися різні думки :

1). Ядро Землі складається в основном у з заліза та невеликих домішок нікелю, тому його називають Nife.; подібний склад мають деякі залізні метеорити, що падають на землю. Через високу температуру зовнєшнє ядро перебуває в розплавленному рідинному , а внутрішнє у твердому стані ;

2). Зовнішнє ядро селікатне , а внутрішнє залізне;

3). Ядро складається з селікатних сполук і є кам’янистою речовиною з доміжками заліза , ущільнене високим тиском . Густина ядра більша 10 г/см³ , а в центрі – навіть 12 г/см³. Воно перебуває під тиском ( 1.4- 3.5 млн атм ) і має дуже високу температуру . Тому речовина перебуває в особливому металізованому стані.

Запаси води на Землі величезні 1.46 * 10 9 км³ , тобто 0.025 % усієї маси Землі . Проте абсолютна більшість цієї маси – це гірко солона морська вода , непридатна до пиття та технологічного використання . Присна вода на планеті становить лише 2% - від загальної кількості , причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди , айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки , прісноводні озера , деяка частина підземних вод , саме ці джерела і використовуєть людством для своїх потреб. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові – містить тіж хімічні елементи і приблизно в тих же пропорціях. Це один з доказів того , предки людей як і інших ссавців жили у морі . Океани і їх моря з’єднані між собою за принципом сполучених посудин .

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Подібні реферати:

Грунти, їхнє значення, забруднення й збереження

Земля, грунт є основою сільськогосподарського виробництва та лісового господарства. На землі вирощують зернові, технічні та лі­сові культури, кормові трави, сади і ягідники. Сільськогосподарське виробництво забезпечує людину продуктами харчування, а про­мисловість — різноманітною сировиною. Кількість і якість продуктів харчування залежить від обробітку грунту, підживлення рослин тощо. Грунти - органічно-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світ­ла. Ці ...

Екологічна ситуація Новотроїцького району

Зміст Вступ………………… 3 стор. Рятуйте, заливає! (підтоплення та затоплення)… 4 стор. Вода з крана й каналізації …………………. . 5 стор. Безпритульні отрутохімікати ………………… 6 стор. Порятунок від посухи (зрошення) . 7 стор. Сміття наступає … . 8 стор. Сиваш - унікальний край . 9 стор. Б ють в набат (про організації та СМІ) . 9 стор. Післямова 10 стор. Вступ Новотроїцький район Херсонської області розташований на півдні України. Це степова зона, через яку не проходять природні річки. Його площа складає 2,1 тис. кв. км. На ...

Основні фізіологічні праці

З розвитком людської цивілізації та науково-технічного прогресу проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються. різке збільшення за останнє сторіччя обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, розвиток транспорту, енергетики, хімізації, зростання урбанізації негативно впливають на природне середовище. Тому серед негативних наслідків науково-технічного прогресу дедалі більшого розмаху набуває забруднення атмосферного повітря, водоймищ, деградація ґрунтового покриву, знищення запасів ...