Спроби реформування командно-адміністративної системи (1953-1964 рр.)
Внаслідок політики обмеження підсобних господарств на селі, на яких по суті базувався матеріальний добробут колгоспника, послабився державний аграрний сектор. Вирощену тяжкою працею сільськогосподарську продукцію заборонялося продавати на ринку.
Центр продовжував втручатися у господарську діяльність колгоспів та радгоспів, народжуючи директиви різного роду: коли орати, сіяти, які культури вирощувати, на якій площі, коли збирати врожай тощо. У галузі тваринництва диктувалися норми утримання великої рогатої худоби, свиней, овець, коней, птиці тощо. Централізований метод управління сільським господарством часто призводив до збитків у колгоспно-радгоспному виробництві.
Починаючи з 1958 р., закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію було знижено і водночас підвищено ціни на техніку, запасні частини до машин, будівельні матеріали, мінеральні добрива. Внаслідок цього збільшилися видатки колгоспів на ремонт машин і механізмів, втрати на підготовку кадрів масових професій, оплату праці спеціалістів. Це негативно позначилося не лише на економіці колгоспів, а й на матеріальному рівні трудівників села.
Великі збитки сільськогосподарському виробництву і сільськогосподарській науці було нанесено "народним академіком" Т. Лисенком. "Лисенківщина" несе значну провину за закупівлю зерна, в тому числі й елітного, за закордоном, яка розпочалася на початку 60-х років. Було безповоротно втрачено величезну мережу селекційних станцій і систему сортовипробування, створену М. Вавіловим.
До числа масштабних кампаній експериментального характеру можна віднести "кукурудзяну епопею", що з 1959 р. почала примусово впроваджуватися у різних природно-кліматичних зонах. Посіви зернових культур, зокрема пшениці, жита та інших, значно скоротилися, замість них розширилися посіви качанистої.
Перенесення американського досвіду вирощування кукурудзи з метою вирішення завдання "наздогнати і перегнати" США по виробництву м'яса й молока на душу, висунутого М. Хрущовим у 1957 р., призвело до згубних наслідків. У більшості районів не стало ні кукурудзи, ні пшениці. У 1963 р. вибухнула продовольча криза. З того часу розпочалися закупки зерна за кордоном.
У 1960-1964 рр. темпи піднесення врожайності основних сільськогосподарських культур значно уповільнилися. Аналогічне становище склалося і в тваринництві. Валова сільськогосподарська продукція в усіх категоріях господарств України в 1963 р. становила лише 95% від рівня 1960 р., виробництво продуктів тваринництва знизилося на 7-9%.
Щоб запобігти спаду сільськогосподарського виробництва, в березні 1962 р. М. Хрущов запропонував перебудувати управління сільським господарством. В Україні до кінця року утворилося 250 територіальних колгоспно-радгоспних виробничих управлінь. Водночас партійні органи поділяли за виробничим принципом. Сільські райкоми партії було ліквідовано і натомість утворено парткоми виробничих колгоспне-радгоспних управлінь. В областях - сільські і промислові обкоми партії. В ЦК компартії України з'явилося Бюро по керівництву промисловим і сільськогосподарським виробництвом. Але нова структура управління сільським господарством практично не змінила критичного становища в аграрному виробництві.
В зазначений період зрушення відбувались не тільки в аграрному секторі, але і в інших галузях економіки. Зокрема, помітна увага приділялась промисловості, особливо її технічному рівню. В 1955 р. на Пленумі ЦК була засуджена, як помилкова, "теорія" про відсутність морального зносу техніки при соціалізмі, яка мала широке поширення в науці. Застосування на практиці даної теорії призвело до того, що вітчизняна промисловість виявилась далекою від досягнень науково-технічної революції, що відбувалась в усьому світі. Було підкреслено, що основним завданням в промисловості є "всемірне підвищення технічного рівня виробництва на базі електрифікації, комплексної механізації і автоматизації". Стало зрозумілим, що без визнання пріоритетного розвитку нових напрямків в науці Радянському Союзу буде тяжко витримати не просто економічне, а перш за все військове протистояння з Заходом.
Подібні реферати:
Господарство укр. земель у ХVI-XVIII ст.
План !!!!!!!!!!!«Артикули» польського короля Генріха Валуа 1573 р. і третій Литовський статут 1588 р. остаточно закріпачили селян. Їм заборонялося самостійно брати участь у судочинстві, свідчити щодо своїх панів. Унеможливився перехід від одного до іншого маєтку. Селяни втрачали право розпоряджатися своїм майном. У першій половині XVII ст. у Галичині, на Волині і на Поділлі для багатьох категорій селян стала нормою щоденна панщина. Обтяжливими були різні повинності. Отже, внаслідок розширення внутрішнього та зовнішнього ...
Формування і становлення первіснообщинного ладу на території України
Формування і становлення первіснообщинного ладу на території України Географічне становище як чинник історичного розвитку України. Господарська діяльність людини в первісну епоху. Економічний розвиток рабовласницьких держав Північного При Чорномор'я. Античні міста-держави Північного Причорномор'я. Географічне становище як чинник історичного розвитку України Характерною рисою географічного становища України є її розташування між Центральною Європою та Азією. Із Європою Україна була з'єднана карпатськими ...
Сен-Сімон, сенсімоністи й походження колективізму
Анрі Клод де Рубруа Сен-Сімон (1760—1825) — виходець з вищої французької аристократії, здобув прекрасну освіту, був великим землевласником. У віці шістнадцяти років бере участь у війні за американську незалежність. У роки революції відмовляється від дворянського звання і збагачується завдяки вдалій спекуляції на національному майні. Як політичне неблагонадійного його було ув'язнено. Після звільнення з в'язниці він займається комерцією, подорожує, вивчає науки. У період з 1813 по 1825 pp. виходять найважливіші ...