Search:

Українознавство як політика та філософія Української Центральної Ради

Ось звідки вимушене лавіювання. І тому ж - неспростовні докази того, що Центральна Рада робила ставку на українознавство і як на науку знань про Україну та світове українство, але водночас і як на синтезу державної політики, філософії, ідеології, кінцевою метою яких було формування, консолідація української нації та створення української суверенної, соборної держави, української цивілізації, культури, людини, долі. Цілком природно, що і в подальшому українознавство розвивалося в дусі традицій та політики Центральної Ради.

У підготованих І. Стешенком та О. Дорошкевичем 1917 року "Матеріалах по питанню викладання предметів українознавства в навчальних закладах" були 4 розділи: історія, географія, мова, художня словесність. А в скомпонованому тоді ж підручникові С. Єфремова "Українознавство" (виданому 1920 року) було 11 концентрів: національна проблема; українська справа; історія; географія; етнографія; економіка; мова; письменство; мистецтво; мемуари; покажчики (довідники).

Не важко помітити, що Україна там і там мислилася як цілісність етносу - нації, території, матеріальної та духовної культури українців на теренах України і на різних континентах світу, в міжнародному спілкуванні, а українознавство як історичний досвід, аналіз існуючих проблем, прогноз майбутнього розвитку. Це була методологія (філософії) пізнання та висвітлення етно(націє) генези з розвитком держави, світової цивілізації та культури.

З огляду на це й сучасний Інститут українознавства визначив такі концентри цілісної системи: Україна - етнос - природа (екологія) - мова - нація - держава - культура (матеріальна і духовна; релігія, філософія, мистецтво, освіта, наука, валеологія, військо, право) - Україна у міжнародних відносинах - історичний досвід - ментальність - доля - історична місія. Концепція дістала схвалення наукової та політичної громадськости, визначивши, зокрема, що ядром українознавства була і має бути українська національна ідея в її універсальній сутності та глибині.

Беручи до уваги роль українознавства у формуванні світогляду, етики, ідеалів поколінь і в розвитку української нації та держави, Колегія Міністерства освіти й ухвалила ввести українознавство як цілісну інтегративну систему до базового змісту освіти, а президія та Головна рада Вищої атестаційної комісії - до числа дисциплін, з яких захищаються докторські і кандидатські дисертації.

Велика традиція набула логічного продовження.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Моє село – Обертин

Обертинщина географічне належить до Покуття. Раніше Покуттям називали всю галицьку землю: від молдавського кордону аж по Галич. О. Чоловський границями Покуття вважав:  з півночі — ріку Дністер,  зі сходу і півдня — польсько-молдавську границю, а із заходу границею Покуття була пуща або масив букових лісів, що тягнувся вздовж лівого берега річки Бистриці Солотвинської. Більш точно визначення Покуття дав В. Кубійович: це географічно-історичний край між Передкарпаттям — межа ріка Прут, Поділлям — межа ріка Дністер ...

Три голодомори в Україні

Протягом багатьох десятиліть у наших шкільних підручниках стверджувалося, що на початку 20-х років голод охопив лише район Поволжя. Саме так оголошувалося в той час і перед західним світом, звідки Ленін і його соратники просили продовольчої допомоги саме в названий регіон. Про те, що такий же голод охопив усю південну Україну, звідки масово вивозився хліб на північ і на експорт, Москва мовчала. Про голод в Україні почав заявляти на весь світ уряд УНР в екзилі вже восени 1921 року. Так, у вересні 1921 року повноважний ...

Ідея української держави на зламі ХІХ-ХХ ст

Сьогодні, розбудовуючи молоду, незалежну державу, ми знову і знову звертаємось до нашого минулого. І у зв’язку з цим доречно згадати драгомановський вислів — “для політики потрібна історія, як для медицини фізіологія”1 не лише з метою пошуку в ньому ключа до розуміння сучасності (не одна ж бо із наших сьогоднішніх проблем має лінеарний характер), але й задля опанування досвіду боротьби української інтелігенції за державне самовизначення нації на зламі XIX-XX ст. Прикметно, що цей досвід набувався у боротьбі із опонентами, ...