Search:

Народна творчість

Ще зручно виконувати контурним шнуром. Еоренгу досягають за рахунок пероривання зверху двох ниток основи і знижньої кожної нитки.

Змінюючи напрям настилання (спочатку зліва направо, а потім зворотнім рухом – справа наліво), з уточними настилів утворюють ???????? рельєфну косичку.

У килимовому ткацтві часто використовують техніку обвивання джутів. Поєднання гладенької поверхні з кількома обвитими джгутами на площині килима дає красиву сітку. Можна виділити окремі ділянки рисунка кольором. Працюючи в цій техніці, треба міцно й щільно обвивати нитки основи, у деяких місцях з’єднати їх з першими смугами. Цей спосіб тканих смуг застосовують як в основній композиції вертикального килима, так і в завершальній частині його. Плоскі стрічки створять гарну кайму виробу. Особливо важливе в цій техніці кольорове вирішення.

Коли ж застосовують менш ажурні листи типу папороті, то нитки утка прокладають легко, не збиваючи їх у щільну. Утворюється легкий ажур, який доповнюється в результаті кількох ниток основи в певному ритмі.

Великого поширення в килимарстві набула ворсова техніка. Залежно від заданої довжини ворсу нарізають шерстяні нитки відрізками завдовжки приблизно 10 см. склавши ворсову нитку в дві, обвивають нею дві нитки основи між двома нитками основи прокладають кінці шерстяної нитки і втягують її, залежно від індивідуальних особливостей ткані, і від того, як і зручніше укладати ворсову нитку, петлі бувають верхні і нижні. Проклавши так рядок ворсу, його обов’язково закріплюють двома прокидками утка нитки гладеньким полотняним переплетенням.

Потім прокидки утка міцно прибивають килимовим молотком і так закріплюються ворсові нитки і петлі. Виміряючи висоту петель. Можна створити різноманітну аромтуру килима, побудованого на легкій кольоровій гамі різноманітних арамурах за рахунок поєднання різних петель короткого і довгого ворсу, натягання у вигляді шнурків, косичок з гладеньким тканням.

Так тут поширена техніка довговорсового килима, виконана за допомогою лінійки, голки або в’язального крючка.

В останньому випадку на струнку наносять малюнок, нарізають пряму завдовжки 10-15 см, складають її вдвоє і в’язальним гачком протягують петлю пряжі у вічко канви.

Потім петлю протягують два кінці шерстяної нитки, затягують їх. Ряд ворсових вузлів прокладають по горизонтальній, потім (5-6 прокладок) – гладеньке ткання.

Якщо килим виконують крючком, то між ними (рядами) вузлів основи залишають ерон основної тканини 5-6 см.


Список використаної літератури:

Л.К.Жук “Сучасне українське ткання”

Антонович; Захарчук-Чугай “Декоративне прикладне мистецтво”.

Г. Вінтоняк “Ткацтво”

Шухевич В. “Гуцульщина” – Львів, 1901 р., ст. 41

А.П.Гура, Л.Є.Жоголь, А.М.Ісупова “Прикрась свій дім”.

Гнатюк В. Ткацтво в східній Галичині “Матеріал до української етнології”

Гавструк Н.Ф. “Курс ткацьких переплетень”. М., 1951р.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Історико-етнографічна довідка Прикарпаття

ПЛАН І. Вступ. Історико-етнографічна довідка Прикарпаття. Ритуально-міфологічна основа весняного циклу календарної обрядовості. ІІ. Основна частина. Гаївки як жанр весняного циклу. Хронологічно-тематична класифікація гаївок. Нотні приклади. ІІІ. Висновки. ІV. Додатки. Аналіз творів. Паспорт виконавців. Список використаної літератури. Карта місцевості. ВСТУП Історико-етнографічна довідка Прикарпаття. Прикарпаття – чудовий, квітучий край України. Кругом високі гори, запашні ліси, шовкові долини, п’янке смерекове повітря. ...

Давні ігри українців

Читаючи нині в нашій пресі такі звичайні вже вислови, як політична шахівниця, зашахувати, програти партію, пішаки, а чи чуючи такі словечка, як козиряти, ас, атут, трумф, пліхта, маститий, заграти у відкриті карти, цинковані карти, поставити все на одну карту, засісти до зеленого столика і навіть - зизом дивитися, ми не все здаємо собі справу, що вийшли вони первісно від столиків, за якими засідали грачі до гральних кісток ("кости'ри"), карт ("картогра'ї, картярі'") чи шахів. Подібні зрештою ...

Звичаї та обряди українського народу спрямовані на охорону природи

Чим далі повертатися в історію будь-якого народу, тим ближче він знаходився до природи. Це ж саме можна сказати і про український народ. Чи це гуцули, які мешкали серед давніх Карпат, чи це лісові мешканці Полісся, чи це українці півдня. Одних кормив ліс, інших земля, третіх моря та ріки. Весь побут так чи інакше базувався на використанні природних багатств. Тому не дивно, що більшість звичаїв і традицій досить тісно пов’язані з бережним ставленням до природи, її сил. Наші предка мало знали про походження тих, чи інших ...