Правотворча діяльність держави

План

Вступ

1. Поняття і суб’єкти правотворчої діяльності держави

2. Порядок прийняття Конституції і законів в Україні.

3. Правотворча діяльність Президента, органів виконавчої влади.

Висновок

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Правотворча діяльність або законодавчий процес – це нормативно регламентована сукупність послідовно здійснюваних дій щодо розробки, прийняття (зміни) законів та інших законодавчих актів і їх. оприлюднення.

Існує багато термінів, якими описується процес створення законів і які необхідно розрізняти:

– законодавчий процес;

– законотворчість;

– правотворчість;

Визначивши законодавчий процес, перейдемо до поняття законотворчості. Ці поняття є близькими за своїм зна­ченням. Основна їх відмінність у тому, що законотворчість, окрім нормативно регламентованої сукупності дій щодо творіння закону, включає в себе ще й дії, які не закріплено пра­вовими нормами, тобто містять ще й нерегламентований! блок створення закону. Законотворчість охоплює:

– дії та відносини, що передують законодавчому процесу, такі, як виявлення потреби у прийнятті закону, наукова, експертна і організаційна підготовка законодавчої іні­ціативи, які не регулюється нормами про законодавчий процес;

– групи інтересів, думки дослідницьких центрів, навчальних закладів, окремих осіб при розгляді та прийнятті закону;

- стадії після оприлюднення закону, наприклад, оцінку його ефективності та внесення змін та доповнень до закону;

- фактори, що впливають на законотворчий процес: по­літичні, економічні, соціальні, суто правові тощо.

Правотворчість – це процес створення будь-якої пра­вової норми взагалі. Воно є найширшим поняттям, яке включає в себе і законотворчість, і законодавчий процес. Правотворчість охоплює процес створення всіх форм пра­ва: законів, підзаконних актів, правових звичаїв і судових прецедентів.

Саме законодавчий акт, а не тільки закон, як його головний різно­вид, є продуктом законотворчості. Законодавчий акт – це правовий документ, що приймається органом законодавчої влади або шляхом референдуму. До цих актів, окрім влас­не закону, належать усі нормативно-правові акти, які прирівнюються до закону. Такими актами у нас в Україні були:

– декрети Кабінету Міністрів України щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і куль­турного розвитку, державної митної, науково-технічної по­літики, кредитно-фінансової системи, оподаткування; дер­жавної політики оплати праці і ціноутворення, видані в період з 18 листопада 1992 р. по 21 травня 1993 p., відповід­но до Закону України «Про тимчасове зупинення повнова­жень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених Конституцією України (пізніше перейменований більш помірковано в За­кон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодав­чого регулювання»);

– укази Президента України з економічних питань, з Верховна Рада України не прийняла запропоновано­го ним проекту закону та не відхилила його.

Відтак, сучасне розуміння правотворення відрізняється від нормативного підходу, що превалював і базувався на процесі правотворчості. Правотворчість в рамках тлумачення правотворення є одним із його ета­пів, рівнів, форм.

Загальновизнаним трактуванням правотворчості є її інтерпретація як форми владної діяльності держави, спря­мованої на утворення нормативно-правових актів, за допо­могою яких в чинну юридичну систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються правові норми. Відомо, що цей процес включає три стадії: 1) волевиявлення народу і формування юридичного мотиву; 2) нормативне формулю­вання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки; 3) надання сформульованому правилу юридич­них властивостей.

Подібні реферати:

Адміністративний процес

План 1. Сутність адміністративного процесу 2. Принципи адміністративного процесу 3. Суб'єкти адміністративного процесу Література 1. Сутність адміністративного процесу У діяльності вико навчо-розпорядчих органів постійно виникає потреба розгляду і вирішення питань управлінського характеру що до конкретних юридичних або фізичних осіб. Наприклад, про державну реєстрацію підприємств, видачу ліцензій або патентів, приватизацію громадянами житла, виділення зе мельних ділянок під будівництво, притягнення до дисцип лінарної або ...

Правове регулювання приватизації майна

Правове регулювання приватизації здійснюють закони України «Про приватизацію державного майна», "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" «Про Державну програму приватизації», «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» та інші нормативні акти. За законом України «Про приватизацію державного майна» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 24, ст. 348 приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, ...

Акредитив

У процесі реалізації правочинів учасники цивільних правовідносин виконують різноманітні дії, пов’язані з передачею грошових коштів. Такі дії є підставою для вчинення платежів і виникнення розрахункових правовідносин. Розрахунки можуть проводитися як готівкою, так і в безготівковому порядку. Згідно з Цивільним кодексом України та Інструкцією № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України однією з форм проведення безготівкових розрахунків є акредитив. Акредитив (лат. accre-ditivus — довірчий) — це ...