Search:

Правотворча діяльність держави

В червні 1995 року Верховною Радою України і Президентом України був укладений конституційний договір, який діяв до прийняття нової Конституції України. Перед прийняттям нової Конституції України гостро стояло питання, про процедуру прийняття Конституції. Існувало три способи, а саме: Верховною Радою, референдумом, або шляхом скликання конституційних зборів. Деякі автори, відстоюючи необхідність проведення всенародного референдуму, посилалися не лише на те, що це найбільш демократичний спосіб, але й на те, що уразі прийняття Конституції Верховною Радою не будуть враховані голоси провідних юристів, фахівців у галузі державного права. Так, наприклад, Микола Жуган в статті „Не відлучайте народ від процесу створення Основного Закону” писав: „ . У разі невинесення проекту на всенародне обговорення значна частина видатних вчених, насамперед у сфері конституційного права і державного будівництва, залишиться за межами конституційного процесу, бо їхні цінні ідеї, безперечно, не знайдуть відображення у проекті Конституції.”[10]

Визнання безпосередньої правотворчості громадянського суспільства (народу), як самостійного виду правотворчості є умовним, оскільки референдум - лише заключний етап правотворчості, на якому відбувається затвердження нормативно-правового акта. Процес його прийняття (обговорення, доробки тощо) здійснюється як правило, у представницькому державному органі. Громадянам на референдумі пропонується лише сказати: „так” чи „ні”. Водночас завдяки референдуму громадянське суспільство виступає самостійним суб’єктом правотворчості, надає законопроекту сили, закону, який за своєю юридичною чинністю не поступається законам держави. Таким чином, у правотворчості виражається державна воля народу. Факт участі громадян у референдумі є підставою для розгляду останнього як особливого демократичного виду правотворчості громадянського суспільства.

Рішення, ухваленні всеукраїнським референдумом (конституційним і законодавчим), мають найвищу юридичну чинність і не потребують будь-якого затвердження. Вони служать правовою підставою правотворчої та право застосовної діяльності державних органів.[11]

3.Правотворча діяльність Президента, органів виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади реалізується через їх акти.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує підписує Прем’єр-міністр України.

Нормативно-правовий акт Кабінету міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку встановленому законом[12]

Акти Уряду, які мають нормативний характер або з питань, що мають важливе чи загальне значення, ви­даються у формі постанов, а акти, які мають індивідуальний характер або з організаційних чи інших пи­тань діяльності Кабінету Міністрів, видаються у формі розпоряджень.

З ініціативою прийняття актів Кабінету Міністрів має право виступити кожен член Уряду.

Усі проекти нормативних актів, підготовлені для розгляду Кабінетом Міністрів України, надсилаються одному з віце-прем'єр-міністрів згідно з розподілом повноважень між ними.

Віце-прем'єр-міністр України у разі незгоди з отриманим проектом дає його ініціатору аргументовану відповідь у письмовій формі в 10-денний строк. У разі схвалення віце-прем'єр-міністром отриманого проекту нормативного акта він надсилає його на експертизу Міністерству юстиції та відповідним центральним органам виконавчої влади України.

Проект нормативного акта може бути надісланий на експертизу, або для дачі висновків у наукові установи, місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування, об'єднанням громадян та іншим орга­нізаціям чи окремим фахівцям, а також опублікований за рішенням віце-прем'єр-міністра, для обговорення та збору пропозицій.

З кожного питання порядку денного засідання Кабі­нету Міністрів Прем'єр-міністр визначає доповідача або співдоповідача. Після доповіді відбувається обговорення проекту рішення. У разі необхідності на засідання Кабінету Міністрів України запрошуються і відповідні фахівці.[13]

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 


Подібні реферати:

Поняття, ознаки і значення об’єктивної сторони злочину

П л а н Вступ с.3-4 1. Поняття та значення об’єктивної сторони злочину. с.5-8 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). с.9-13 3. Суспільно небезпечні наслідки злочину. с.14-17 4. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і декілька небезпечним наслідком. с.18-22 5. факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину. с.23-26 Висновок с.27-28 Список використаних джерел та літератури с.29 В с т у п У даній роботі розглядається тільки об'єктивна сторона злочину. Як-от ознаки, що ...

Верховна рада

План: Верховна Рада – єдиний орган законодавчої влади в Україні. Повноваження Верховної Ради. Склад і структура Верховної Ради. Строк повноважень Верховної Ради та дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Висновок. Вступ В Україні, як і в більшості сучасних демократичних держав, здійснення законодавчої влади доручається Основним Законом виборним представницьким органам. Зазвичай їх називають законодавчими зборами, або легіслатурами, під якими розуміють політичні інститути, влада ...

Запобіжні заходи в кримінальному процесі

Зміст Вступ .стор. 1 І. Заходи процесуального примусу: 1. Поняття та значення заходів процесуального примусу стор. 2 2. Класифікація заходів процесуального примусу стор. 4 3. Кримінально-процесуальна характеристика окремих заходів процесуального примусу стор. 4-10 II. Запобіжні заходи: 1. Поняття і види запобіжних заходів стор. 11-14 2. Мета і підстави застосовування запобіжних заходів стор. 15-19 3. Процесуальна характеристика окремих запобіжних заходів: стор. 20 а) Процесуальна характеристика ізоляційних ...