Search:

Економіка і суспільний розвиток

Економіка складається з окремих галузей і їх комплексів, які об’єднані в певну економічну систему.

Економічна система – це сукупність всіх виходів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства. Основними елементами економічної системи є:

продуктивні сили;

технічно-економічні відносини;

виробничі відносини або відносини власності.

Найскладнішою є виробничі відносини, або відносини власності в економічному розумінні цього поняття. Окремими елементами виробничих відносин є відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва, в обміні, розподілі та споживанні. Стабільність і організованість сучасної економічної системи насамперед залежить від наявності у ній різних форм власності. Співвідношення приватної та колективної форми власності – не однакове у різних галузях та сферах економіки. Так у сільському господарстві та сфері послуг переважаючими можуть бути приватні форми власності; у базових, промислових капіталомістких галузях - колективні форми.

Виробництво також має певну структуру. З цього погляду його можна поділити на матеріальне та нематеріальне.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунально господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу та ін.)

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюється нематеріальні блага ( духовні та інші цінності), а також надають нематеріальні послуги ( охорона здоров’я, освіта, тощо). В індустріально розвинутих країнах на сферу нематеріального виробництва припадає більше половини зайнятих. Структура виробництва може розглядатися і з позиції його поділу на первинне, вторинне та третинне. Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.

Первинне виробництво грунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство, гірничо-добувна промисловість, лісництво, рибільство.

Вторинне виробництво грунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

Третинне виробництво, що є похідним від первинного та вторинного, це створення різноманітних послуг. Останні поділяються на такі, що обслуговують виробництво, та на особисті.

Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру. Це – транспорт, зв’язок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, та ін. Галузі, які надають особисті послуги людині, задовільняють її соціальні і духовні потреби, становлять соціальну інфраструктуру.

Від життя до смерті людина нерозривно пов’язана з економікою. І вона створює певну кількість благ працюючим. Тобто вона задовільняє свої потреби. Потреба – це необхідність у певних речах, бажання володіти ними. Кожна людина хоче мати своє житло, певного одягу. Потреби бувають матеріальні, які задовільняються певними речами, що мають матерівальне втілення, і нематеріальне, які задовільняються послугами освіти, культури, мистецтва.

Здатність товару або послуги задовільняти потребу називається споживчим благом. Засобом задоволення потреб є розвитов виробництва. Метою виробництва у широкому розумінні (як сумісності окремих виробництв) є створення усієї різноманітності товарів і послуг, що задовільняють потреби. Потреби людей безмежні. Задовільняючи свої потреби, людина керується суб’єктивними оцінками споживчих благ. Людина у своєму виборі товарів і послуг керується сумою наявних грошей; цінами і власними вподобаннями.

Отже, задовільняючи свої потреби, людина стикається з економікою, а вона в свою чергу нерозривно пов’язана з життям людства.

Використана література:

1.Родіонова . Підручник для 11 класу. “Основиекономіки”. Київ. “Зодіак-Еко”. –1995 р. С. 6-8, 12-15, 21-22.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Економічний розвиток України в II половині XVII – на початку XX ст

План 1. Зміни в господарстві України в козацько-гетьманську добу. 2. Зародження мануфактурного виробництва та його особливості в Україні. 3. Промисловий переворот в Україні його етапи та особливості. 4. Аграрні реформи 1848, 1861, 1906-1911 років та їх соціально-економічні наслідки. 5. Індустріалізація в Україні: позитивні наслідки та проблеми. 6. Зародження та розвиток кооперативного руху. 1.В результаті національно-визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького (1648-1654 рр.) відбулися величезні зміни ...

Необхідність та методи антимонопольного регулювання

Монополістичні тенденції проявляються на всіх етапах розвитку ринкових процесів, але стають катівними лише в ХІХ ст. Монополія - це окремі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес цінотворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки. Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що: ...

Характеристика основних функцій нормування праці

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi є складовою органiзацii працi i виробництва. Воно є важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'ємною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi є основою системи планування роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на ...