Search:

Соціально-економiчнi процеси в Україні

Безпосереднім наслідком негативних тенденцій соціального розвитку стало зростання страйкового руху. У 1990 — 1993 роках масштаби та кількість страйків в Україні щорічно зростали досягли свого максимуму 1993 року, коли страйки відбулися загалом на 485 підприємствах за участю 260 тисяч працівників. Загалом через страйки було втрачено 2676 тисяч робочих днів.

Таким чином, співвідношення втрачених робочих днів до кілі кості працівників, що взяли участь у страйках, становило приблизно 10:1, що, як відзначають експерти Міжнародної Організації Праці, дуже багато за міжнародними стандартами.

Після 1993 року страйковий рух в Україні пішов на спад. 199 року страйкували головним чином працівники освіти (93,5 тисячі з 126,3 тисячі страйкарів). Співвідношення втрачених робочих дні до кількості працівників, які взяли участь у страйках, скоротилося до 3:1.

1995 року загальна кількість працівників, які брали участь страйках, скоротилася більш ніж удвічі й становила 57,6 тисячі чоловік. Страйки мали суто економічний характер і були недовгочасними (2—4 дні). Переважна частина страйкарів 1995 рок припадала на вугільну промисловість (48,2 тисячі чоловік).

1996 року ситуація у страйковому русі України кардинально змінилася. Лише за січень — липень у страйках взяли участь 134,6 тисяч чоловік, тобто у 2,3 раза більше, ніж за весь попередній період Втрати робочого часу через страйки досягли майже 1800 людино днів. Співвідношення їх до кількості працівників, що взяли участі у страйках, становило 13:1. Отже, рівень цього важливого індика тора соціальної небезпеки виявився навіть вищим, ніж 1993 року.

Головну частину страйкарів 1996 року становили працівники вугільної промисловості — 104,8 тисячі чоловік. Два страйки шахтарів (лютневий та липневий) спричинили значні не лишень економічні, а й політичні наслідки для всієї країни.

Лютневий (1996 р.) страйк шахтарів призвів до реальної загрози економічній безпеці держави. На межі зупинки опинилися коксохімічні та металургійні заводи, в тому числі цехи з неперервним циклом виробництва, відновити роботу яких могло б потім коштувати дорожче, ніж збудувати нозі. Зупинка низки ТЕЦ через відсутність вугілля призвела до критичного падіння частоти струму енергосистемі України. Як відзначалося урядом України, винятково несприятливу роль відіграв шахтарський страйк, який вніс дезорганізацію у функціювання виробничої га житлово-комунальної сфери.

Слід мати на увазі те, то хоча шахтарі й виходили на страйк під гаслами ліквідації заборгованості по заробітній платі, справжньою метою організаторів акції, зокрема директорів вугільних підприємств та профспілкових керівників (ЦК профспілки працівників вугільної промисловості України), можна вважати здобуття державних дотацій вугільній галузі та перешкоджання здійсненню у ній реформ.

Так, проти страйку виступили керівники Незалежної профспілки гірників Донбасу (НГТГД) та Регіональної ради страйкових комітетів Донбасу (РРСКД). Повністю підтримуючи економічні вимоги, вони агітували проти страйку саме через імовірність використання акції гірників у політичних цілях.

Глибоко кризовий стан вугільної промисловості, необхідність здійснення її докорінної реструктуризації, що пов'язане з масштабними негативними соціальними наслідками, об'єктивно визначають цю галузь як джерело потенційних та реальних загроз національній безпеці України. Це потребує відповідного врахування щодо реалізації єдиної державної політики у сфері національної безпеки а оборони України. Необхідна розробка взаємопов'язаних і скоординованих дій органів виконавчої влади щодо запобігання конфліктним ситуаціям у вугільній галузі, а у разі виникнення таких ситуацій — їх щонайшвидшого та ефективного розв'язання. Як показали подальші події, спроби розв'язання цих проблем як суто соціально-економічних лише в режимі повсякденної діяльності уряду не змогли ні відвернути вже через півроку нову небезпечну ситуацію у вугільній промисловості, ні здійснити ефективні заходи щодо раціонального виходу з неї.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 


Подібні реферати:

Явище Бандерофобії в російській свідомості

"Мені не доводилося зустрічати більших консерваторів у національному питанні, ніж росіяни..."' Явище, про котре йтиметься в цій статті, належить до числа фундаментальних, базових конструкцій російської ментальности в її ставленні до України та українців. "Бандєровщина" в російській свідомості має мало спільного з бандерівщиною як реальним феноменом української історії. Можна навіть говорити про специфічну російську модель тлумачення цього руху, модель, яка через свої численні ірраціональні елементи ...

Соціально-економiчнi процеси в Україні

Розвиток соціальних процесів в Україні у 1994 — 1996 роках має суперечливий характер. Значним не лишень економічним, а й соціальним результатом стали прояви фінансово - грошової стабілізації й насамперед значне зниження інфляції. Вже 1994 року вдалося зменшити темпи зростання споживчих цін до 501,1 відсотка порівняно з 10255,0 відсотка 1993 року, або у 20 разів. 1995 року індекс споживчих товарів знизився до 281,7 відсотка, причому вперше за 1991 — 1995 роки в осінньо-зимовий період (у жовтні-груднi) відбулося навіть ...

Становлення і розвиток соціології праці в Україні, історико-соціологічний нарис

Необхідність дослідження цієї теми обумовлена насамперед процесом демократизації і становленням незалежності України як суверенної держави, національно-культурного відродження. У цих умовах потреба в знаннях власної історії, культури, науки здобуває особливе значення. Адже це забезпечує генетичний зв’язок минулого, сьогодення і майбутнього. Тому дослідження історії виникнення і розвитку соціологічної думки в Україні і історії соціології праці – зокрема стає дуже актуальним. Тим більше, що історія соціології праці в Україні ...