Search:

Динаміка розвитку культури

На початку XVII століття зароджується українська драматургія. Вона пов'язана з єзуїтськими шкільними театрами, де ставилися драми польською мовою. Декламації і діалоги, писані українською мовою, призначалися для братських шкіл. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. і пов'язаний з іменами викладачів Києво-Могилянської колегії (академії) М. Довгалевського, Г. Кониського, М. Козачинського та ін.

У живописі українська культура даного періоду також послідовно пережила етапи бароко, рококо і класицизму. Для українського барокового живопису визначальним став виразний вплив фламандської аристократичної школи Рубенса, захоплення якою докорінно змінило попередні національні традиції.

5. Духовна атмосфера в Україні. Кінець ХVIII – початок ХХ ст. (романтизм та реалізм на українському ґрунті)

З другої половини XVIII ст. на Лівобережжі та Слобожанщині всі освітні заклади під тиском влади поступово перейшли на російську мову.

У XVIII ст. певні зрушення відбулися в науковій сфері. Предметом наукових студій українських вчених стали астрономія, математика, медицина, географія. Зокрема, І. Галятовський активно вивчав причинно-наслідкові зв’язки таких природних явищ, як сонячне і місячне затемнення, дощ, вітер, блискавка тощо. Є. Славинецький переклав та популяризував книгу Везалія «Космографія», присвячену проблемам астрономії.

Протягом XVIII ст. продовжується традиція козацького літописання. Більше того, головні літописно-історичні твори, що на сьогодні є джерелами для вивчення історії Хмельниччини, написані саме на початку цього періоду.

Найяскравішими серед історичних творів XVIII ст були фундаментальні козацькі літописи – найраннішим таким твором є рукопис без заголовку і прізвища автора, з легкої руки П.Куліша названий «Літописом Самовидця» (фахівці вважають найімовірнішим його автором колишнього козацького сотника, наказного полковника, одного з чільних діячів гетьмана Брюховецького, а потім – Брацлавського протопопа Романа Ракушку - Романовського), літописи Г.Граб’янки ( був сотником, осавулом, полковим суддею, разом з Полуботком їздив до Петербурга відстоювати права та вільності України, разом з ним був ув’язнений до Петропавловськом фортеці, вижив , брав участь у війні з Кримом) та Самійла Величка(почав службу в домі Кочубея і після «зради» Мазепи опинився у в’язниці, з якої вийшов десь у 1715р., після чого в Кочубеєвому селі Диканьці розпочав писати свою працю, центром якої є постать Хмельницького та його епоха). Ці праці характеризуються новизною тематики та викладу, чималим обсягом, використанням багатьох джерел. Особливо значними були здобутки С.Величка. Він розширив поняття «український народ», до якого зарахував усі суспільні класи та верстви, тоді як його попередники обмежувалися тільки козацтвом; чіткіше, ніж у інших історичних творах, окреслив поняття «Україна» (Україна – це територія по обидва боки Дніпра); на противагу багатьом історикам XVII-XVIII ст. висвітлив історію України не ізольовано, а у світовому історичному контексті.

XVIII ст. – час розквіту вертепу. Якщо вистави «Цар Ірод» чи «Цар Максиміліан» з «верхнього світу» належать до трагедійно-драматичного «серйозного» шару дійсності, то «нижній світ» зі своїми непристойними жартами сприймається більш активно, весело, як розвага.

Вертеп ілюстрував також і євангельські сюжети, але ніколи ні Христос, ні Богородиця не були дійовими особами. Саме уявлення про світ як театр не дозволяє виводити на сцену Христа: Ісуса не можна грати, він сам є роль, яку грає Бог у своєму спілкуванні з людьми. Музична культура України XVIII ст цілою низкою рис подібна до літературно-театральної. Продовжувалась традиція сакральної, церковної музичної культури, головним осередком якої була Києво-Печерська лавра. Найвизначнішими центрами музичного життя на Україні XVIII ст. були Києво-Могилянська академія, василіанська Почаївська лавра та Глухівська співацька школа. Зріс професіоналізм музичного мистецтва. У стінах Києво-Могилянської академії та Глухівської співацької школи здобули музичну освіту найяскравіші зірки Дмитро Бортнянський (1751-1825рр.), Максим Березовський (1745-1777рр.), та Артемій Ведель (1767-1808рр.). М. Березовський створив вишукані за композицією та досконалі за формою оперу «Демофонт» та сонату – найперші відомі твори оперного та камерно-інструментального жанрів у вітчизняній музиці. Ведель був не тільки композитором, а й блискучим співаком та виконавцем. Його творчість зосереджувалась переважно на релігійній тематиці, якій присвячені більшість з його 30 хорових концертів (найпопулярніші – «Літурґія», «Всеношна», «Херувимська»). Яскравою зіркою цієї доби був Бортнянський – видатний реформатор церковного співу, духовний композитор, диригент. У творчій спадщині композитора опери «Креонт», «Алкід» «Квінт-Фаабій», «Сокіл», «Син-суперник» та понад 100 творів церковної музики. Поширюються також романси. До нас дійшли тогочасні популярні пісні-романси «Всякому городу нрав і права» Г.Сковороди, «Дивлюсь я на небо» М.Петренка, «Їхав козак за Дунай» С.Климовського. Характерною рисою розвитку культури українських земель цієї доби було використання в архітектурі та мистецтві стилю бароко, який особливо і динамічно розвивався і в українській поезії ( І.Величковський, С. Яворський, Д.Тупало, Г.Сковорода та ін.). Цей стиль значною мірою відповідав ментальності українців, оскільки органічно поєднував відчуття святковості, динамічності, яскравої багатобарвності світу з ліричною, поетичною, філософською сентиментальністю. До того ж українці, як і всі народи, що тією чи іншою мірою мали контакти зі Сходом, у сфері мистецтва тяжіли до пишності, емоційності, декоративності, а саме ці елементи становили основу барокового стилю.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 


Подібні реферати:

Середньовічна культура Західної Європи

Історичні передумови формування середньовічної культури. Характерні риси культури раннього Середньовіччя. Історичні передумови формування середньовічної культури. Культура сучасної Західної Європи спирається на підґрунтя, що утворилося за тисячоліття від кінця V до початку ХІV століття (на півночі Європи – до середини ХVІІ ст.). В історичній науці за цим періодом закріпилася назва “середні віки”. Оцінки культури середньовіччя як своєрідного етапу в розвитку людства традиційно суперечливі. Глибинні процеси становлення ...

Концепція гри в філософії культури

Говорячи про концепцію гри у філософії культури, ще давно було помічено, що первісні зображення поступово ставали менш реалістичними, більш умовними. Але для гри саме і характерне створення людиною в умовному просторі і часі порядку, що визначається самою ж людиною. Людина, яка грає, виражає себе в умовно незалежному, вільному стані, у стані незацікавленості стосовно всього, що не зв'язано з грою. Відсутність зовнішньої, сторонньої мети, коли метою стає сама діяльність, ріднить мистецтво і гру. У книзі "Ранок ...

Естетичне виховання

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині. Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямова­ного, планомірного і систематичного розвитку. Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, ...