Search:

Динаміка розвитку культури

В народній творчості XVIII ст. значне місце займають історичні пісні. Були це передовсім пісні про народних месників-гайдамаків і їх драматичну боротьбу з польсько-шляхетським гнобителями на Правобережжі. Окрему групу пісень творять чумацькі пісні, в яких змальовуються важкі обставини з життя чумаків, що відбували далекі і небезпечні подорожі за сіллю на Крим. До героїчного епосу українського народу, разом з історичними думами, і піснями, належать теж своєрідні пісні, ніби старовинні баляди, в яких відображено боротьбу народу проти турецько-татарського чи польського поневолення. У своїй усній словесності, приказках, піснях, казках, - писав Іван Франко, - український народ своєю кров’ю і своїми кістками писав історію своєї боротьби за волю і поставив тривкий пам’ятник своєї здорової, розумної, чесної мислі, своєї прихильності до світла, справедливості. А за висловом Т.Шевченка, українська народна словесність, що є безсмертним надбанням народу –

«наша дума, наша пісня

не вмре, Не загине.

От де люди наша слава –

слава України».

Найбільш маркантною постаттю культури XVIII ст., зокрема її другої половини був великий мислитель-філософ, письменник Григорій Савич Сковорода.

За примхою графа Потоцького, працею десяток тисяч українських кріпаків, створено з кінцем XVIII ст. в Умані, відому зі своєї краси «Софіївку» (названу у честь його дружини Софії), з розкішними палатами, штучними руїнами, альтанами, водограями, статуями, парками і т.ін.

Найвизначнішими українськими скульпторами останньої третини XVIII ст. були Матвій Полейовський та І.Оброцький. Їх твори були відомі не тільки в Україні, але й поза її кордонами.

Традиційно українське національно-культурне відродження пов’язуємо передовсім з появою «Енеїди» І.П.Котляревського (1798), що перший увів українську живу мову до літератури, з його послідовниками (як напр Г.Квітка-Основ’яненко) і харківським гуртком діячів і літераторів, що творили під подувом ідей романтизму. А науковою базою, що стимулювала їх зусилля був, заснований у 1805 р., Харківський університет, довкруги якого скупчились кращі представники української науки і культурні діячі Слобожанщини.

Українське національне відродження базувалось на попередніх здобутках українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній та духовній культурі. Соціальним підґрунтям для потенційного відродження було українське село, яке зберігало головну його цінність - рідну мову. Виходячи з цього, стартові умови для відродження були кращими у Наддніпрянщині, оскільки тут ще збереглися традиції недавнього державно-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося закріпачення, та козацького суду, а найголовніше - тут хоча б частково збереглася власна провідна верства - колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство.

Національне відродження України, попри регіональні особливості, характеризувало всеукраїнські перетворення. Процес українського національного відродження історики, як правило, поділяють натри етапи: період збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII -40-і pp. XIX ст.);

українофільський або культурницький етап (40-і pp. XIX ст. - кінець XIX ст.); політичний етап (з кінця XIX ст.).

Виходець зі слобідської козацької старшини Григорій Квітка-Основ'яненко (1778-1843) відомий як основоположник української художньої прози. Можна виділити дві основні стильові течії в прозі Г.Квітки. Перша - тяжіння до сентименталізму: у творах "Маруся", "Сердешна Оксана", "Щира любов", "Козир-дівка" переважають життєві почуття та переживання, християнсько-моралізаторський світогляд. Друга - перші кроки до етнографічного реалізму крізь романтичну канву. В повістях "Солдатський патрет", "Конотопська відьма", "Мертвецький великдень" Квітка виступає колоритним гумористом, звертаючись до бурлескних традицій, народної фантастики та іронії.

З творчістю І.Котляревського та Г.Квітки-Основ'яненка пов'язане становлення нової української драми. Обидва письменники були визначними організаторами театрального життя першої половини XIX ст., режисерами й акторами полтавського та харківського театрів. П'єси І.Котляревського "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник", комедії Г.Квітки "Сватання на Гончарівці" та "Шельменко-денщик" до цього часу зберегли популярність в театральному репертуарі.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 


Подібні реферати:

Молодіжні субкультури

ЗМІСТ Вступ. 2 Культура та субкультура. 2 Стиля́ги. 3 Хíппі. 3 Пáнки. 5 Éмо. 6 «Енергéти». 6 Сатанíсти. 7 Металíсти. 7 Мóди. 7 Скінхéди. 8 Висновок. 9 Перелік використаних джерел. 10 Здається, світ перевернувся. Нове покоління, замість жити і радіти життю, добровільно перетворює його на пекло. Я не про наркотики чи алкоголь, я маю на увазі сам світогляд молоді, який став головним чинником формування різних молодіжних субкультур. Вступ. Тлумачні ...

Сучасна специфіка культурної ситуації в Україні

Зміст Вступ 1. Національна культура в сучасній Україні 2. Культура на порозі XXI століття Висновок Список використаної літератури Вступ Наприкінці ХХ ст. почалося розмежування, уточнення та поглиблення розуміння світоглядних дисциплін, а також виокремлення напрямків, що поєднують ознаки філософських , мистецтвознавчих, літературознавчих, театрознавчих та інших знань; на їх базі почала формуватися своєрідна галузь і напрямок наукових досліджень – культурологія. Вона узагальнює і зводить до спільного знаменника ...

Марія Заньковецька

Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище – Адосовська) народилася 3 серпня 1854 року в мальовничому селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії у багатодітній родині дворянина Костянтина Костянтиновича Адосовського та міщанки з Чернігова Марії Василівни Нефедової.Освіту дістала в Чернігові в приватному пансіоні. Дитинство і юність Заньковецької минули в оточенні простих селянських людей; на її розвиток значний вплив мала бабуся Сухондиха, яка над колискою великої артистки співала чарівні українські ...