Search:

Динаміка розвитку культури

Мозаїки і фрески Софійського собору у Києві належать до найвизначніших пам'яток українського і світового монументально-декоративного мистецтва. Збереглася третина всього живопису (260 квадратних метрів мозаїк і близько 3000 квадратних метрів фресок), який прикрашав храм у XI столітті. Головний зміст малярського оздоблення храму — утвердження християнства, духовна перемога над язичництвом. В розписах панує ідея милосердя, миру та подвижництва. Філософсько-догматична основа розпису,— це уславлення Софії, тобто премудрості християнського вчення. Розписи виконують і політичну функцію — уславлення в асоціативних образах влади князя, що поширював це вчення. У ранньому середньовіччі премудрість ототожнювалась суттєво й іконографічно з Ісусом Христом.

Мозаїки Софійського собору незвичайно цікаві технікою виконання. Прикраси собору доповнювали фрески, а серед них окремо вирізняються портрети чоловіків, членів сім’ї кн. Ярослава, перші зразки світського малярства у нашому мистецтві. Правдоподібно, кажуть дослідники, були зображені теж, на південній стіні, дочки кн. Ярослава (а він мав їх п’ять), сини є на північній стіні, а на західній сам Ярослав з княгинею Іриною дарує Христові модель собору. Крім цих фресок є ще ікони світського змісту, як от сцени полювання, народних ігор, скоморохів, музик, борців і т.п.

В художній програмі мозаїчного оздоблення дослідники не вбачають будь-яких істотних відхилень від візантійських зразків.

Яскраві мозаїки (їхня палітра нараховує 177 відтінків) прикрашають головну баню і центральну апсиду, привертають увагу людини до вівтарної частини храму. На мозаїках зображено основних персонажів християнського віровчення. Існувала певна система розташування зображень. У зеніті бані в медальйоні (діаметром 4,10 м) — Пантократор, "володар світу" і "глава церкви небесної". Вседержитель Софійського собору іконографічне точно слідує ранньохристиянській іконографії, відомій з ікони Вседержителя (VI ст.) з монастиря святої Катерини на Сінаї. Різняться вони лише манерою письма, зумовленою різними техніками — ікона виконана енкаустикою, а Вседержитель Софійського собору — мозаїкою. При вході до храму привертає увагу розміщене в головній апсиді, на чистому золотому тлі, зображення Марії-Оранти (картина Богоматері, що молиться; заввишки 5,45 м), яка домінує над всіма просторами храму. Це зображення відзначається високою мистецькою й технічною майстерністю, а кольори синій, блакитний та пурпуровий створюють незвичайної краси кольорову гаму. Оранту вважали посередницею між Богом і людьми, заступницею роду людського. Оранта Софійського собору у Києві має деякі спільні риси з аналогічними мозаїками храму Успіння в Нікеї (початок XI ст.) та собору Хосіос Лукас у Фокіді. Образ Оранти став найпопулярнішим у розпису давньоруських храмів. Нижче мозаїчного зображення Богоматері-Оранти, у середньому регістрі апсиди, розташована багатофігурна композиція "Причастя" (символічна сцена причащання апостолів) — "Євхаристія" по-грецькому. За Євангелієм, під час причащання, після того як Христос виголосив значення своєї "земної місії", він давав хліба й вина апостолам, які підходили до нього з правого й лівого боків. Тому Христа зображено двічі.

"Євхаристія" найвиразніше репрезентує монументальний стиль софійських мозаїк, його архаїчний характер. Основні риси цього стилю: розмірений, ритмічний рух постатей, площинне трактування форм, підкреслена лінійність, суцільне золоте тло, лаконізм колориту, присадкуваті пропорції людських постатей.

Найбільш довершені мозаїки знаходяться під «Євхаристією» і відділені від неї широким орнаментним поясом – це святительський чин. Святителі розміщені в нижньому регістрі не випадково – в середньовіччі їх розглядали як засновників «церкви земної».

Великого значення в розписах собору надавалося орнаменту як композиційному елементові. Мозаїчні та фрескові орнаменти, відповідно до їхніх мотивів і тональності, можна в основному звести до трьох типів: рослинного, вплетеного в коло, ромб чи овал, геометричного і звіриного (розпис веж).

Подібно до Софії Київської оздоблювались Успенський собор Печерського монастиря (XI ст.) та Михайлівський Золотоверхий собор (початок XII ст.).

Мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого собору належать до видатних зразків монументального мистецтва Київської Русі. Окремі фрагменти розпису, що збереглися, знаходяться тепер у заповіднику "Софійський музей", Третьяковській галереї у Москві, Російському музеї у Санкт-Петербурзі. Більшість дослідників приписує створення михайлівських фресок давньоруським майстрам. Тяжіння до узорччя як вияв місцевого народного смаку відчувається у фрескових й мозаїчних композиціях. Порівняно з розписами Софії Київської у михайлівському живопису більше динаміки, різноманітніші пози, пропорції постатей витягнуті. Очевидно, вигляд тонких фігур святих асоціювався з уявленнями про їх подвижництво. Мозаїчна смальта дещо більша за софійську. В палітрі мозаїк переважають зелені тони в поєднанні з фіолетовим, рожевим, сіро-білим.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 


Подібні реферати:

Запаско Яким Прохорович

Нар. 28 серпня 1923 у с. Розсішки Христинівського району Черкаської області. У 1950р. закінчив редакційно-видавничий фак-тет Укр. поліграф. ін-ту ім. Ів. Федорова. У 1950-1952 роках працював художнім редактором у Львівському книжково-журнальному видавництві. З 1952 по 1958рр. - науковий співробітник Львівського музею етнографії і худ. промислу АН України, завідувач відділу худ. промислу. У 1958-1971 роках - ректор, у 1971-1999 роках - завідувач кафедри, з 1999 року - професор кафедри історії та теорії мистецтва ...

Ідейні та художньо-естетичні засади модернізму

Пробудження нової естетичної свідомості Складні процеси відбуваються сьогодні у вітчизняному мистецтві. Ламаються стереотипи псевдореалізму, не витримують критики колишні й новітні кон'юнктурні теми, зникає старий ходульний герой з його удаваним пафосом і не менш удаваним романтизмом. Йде пошук нової образності, що ґрунтується на перетвореній тематиці та оновленому герої, на принципово інших виражальних засобах. В усіх видах мистецтва спостерігаємо елементи модернізму й постмодернізму, художній авангард минулого та ...

Професійне та народне мистецтво

Зміст Вступ. 1. Народне мистецтво 2. Професійне мистецтво 2.1 Архітектура 2.2 Скульптура 2.3 Живопис 2.4 Музика 2.5 Хореографія 2.6 Театр 2.7 Кінематограф 2.8 Література Висновки Список використаної літератури 1 Народне мистецтво Мистецтво як феномен людської свідомості єдине у своїй всезагальності. Етнічне, національне і загальнолюдське становлять його сутнісну основу, відбивають історію та характер зв'язку спільності людей і типи їх художньої самосвідомості. Етнічне - це те, що пов'язане з належністю до ...