Search:

Режим консульства у Франкції

Стаття Манфреда А.З.[9] дає можливість охарактеризувати зовнішню політику Консульства.

Мета даної роботи: вияснити витоки бонапартизму в зв‘язку з цією конкретною ситуацією в якій знаходилася Франція після закінчення революції і розкрити специфічні риси його початкового етапу, які виступили в образі консульського правління. Слідуюче завдання роботи – аналіз зовнішнього і внутрішнього політичних міроприємств наполеонівського режиму в 1799-1804 рр тобто в роки консульства.


Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення

потреб французької буржуазії.

Початковий період правління у Франції Наполеона І тривав з кінця 1799 по 1804 р. Тобто з моменту перевороту 18 брюмера до проголошення Наполеона Бонапарта імператором. Які ж були предпосилки встановлення в Франції кін. 18 – поч.. 19 ст. Диктаторського режиму Бонапарта? Революція 1789-1794рр повністю покінчена з монархічним устроєм, залишила всі феодальні пережитки і привілеї. Селянство було звільнено від феодальних повинностей. Король Людові XVI був страчений, а у Франції проголошена республіка. До моменту перевороту 9 термідора, який підвів риску під самим бурхливим періодом французької революції, французьке суспільство було зовсім іншим.

Майже зникло з політичної арени дворянство і духовенство. Місця колишніх привілейованих станів зайняли так звані нувориши (нові багачі), що мали тепер не тільки багатство, а й політичну владу. “Именно в этих салонах выковался главный курс социально-политического развития буржуазной Франции”[10].

В роки тендоріовського конвенту Директорії, буржуазія вперше відчула себе біля влади. Крім того вона зросла.

До великих буржуа приєдналися різного роду дільці і фінансисти, які наживалися на воєнних поставка і махінаціях.

Наприклад із 44 регентів і цензорів “Банку де транс” тільки 7 до революції мали велике багатство і тільки 4 із них мали дворянські титули.[11]

В ці роки в Франції було видно розквіт підприємницької і торгівельної діяльності частково ініціативи буржуазних елементів. Підприємці і різні дільці також співпрацювали з Директорією.

Але режим Директорії не дивлячись на його відверто буржуазний характер далеко не зовсім задовольняв велику буржуазію.

Згідно конституції ІІІ року (1795), яка була дуже консервативною, зберігається в недоторканості буржуазні вільноти: вибрані органи – Рада 500 і старійшин. При хвилюваннях всередині країни в радах брали верх то якобінці, то роялісти і зовсім ліві елементи.[12]

Особливо великий страх викликали у буржуазії можливість правління роберп‘єрівського комітету суспільного спасіння в дусі 1793[13].але на це у неї були свої основи. По-перше, при якобінцях лише великі власники піддалися репресіям[14], по-друге, літом 1799 р. Рада 500 прийняла акти про примусові займи на 100 млн. франків і закон про заложників, які зачіпали інтереси великої буржуазії.

Не здатність Директорії задовільнити основні вимоги буржуазії і підштовхнуло цей клас французького суспільства до антидемократичних настроїв. Буржуа говорили яке дипломатичні до форми правління, що йому покровительствує, якщо вона приносить йому розумну і виправдану свободу, дозволяє спокійно насолоджуватися тим, що він має[15]. Шампал‘ї навіть показував перевагу монархічного правління: “Нам потрібен король, який був би королем. Тому що у мене є місце. Значить, щоб завершити революцію нам потрібен король, щоб відрізати свої права від наших”[16].

Не були проти ревізії демократичних завоювань революції і керівні діячі Директорії – Баррас, Спеліес, Роже – Дюко, які покровительствували банкірам-дільцям. Саме серед них і виникає змова, метою якої було встановлення диктатури у Франції. В заговорницьку групу входили одні із директорів Спейєса, міністр поліції Фуше і міністр закордонних справ Толейран[17]. Їх вибір зупинився на генералі Бонапарті. В своєму бажанні встановлювати одноособову владу перевершив їхні надії. 9 і 10 грудня 1799р. (18-19 брюмера 8 року) в Франції винник військовий переворот, яким керував генерал Бонапарт. Поводом перевороту була проголошена анархічна змова. Рада 500 і Директорія були розпущені. Замість них виникла Виконавча консультативна комісія в яку ввійшли Бонапарт і колишні директора Сайєс і Роже-Дюке. Консули були наділені повнотою влади для зміцнення конституції[18].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9 


Подібні реферати:

Єгипет Стародавній – рабовласницька держава на Пн.-Сх. Африки

Історія. Заселення території Єгипту відбувалося в період палеоліту (долини Нілу – за часів неоліту). В умовах Єгипту людське суспільство рано досягло такого рівня розвитку, коли з’явився додатковий продукт. Єгипетський народ, як етнічна спільність склався з місцевих племен протосемітів, берберів і кушитів. Значно розвинулися ремесла, торгівля, виникло чимало нових міст і розрослися старі. Прагнучи ослабити жрецтво і номову знань, Аменхотеп ІV запровадив замість культу верховного бога Амона загальнодержавного культ бога ...

Режим консульства у Франкції

План. Вступ. ………………………………………………………………………. 3 Розділ І. Диктатура Наполеона як задоволення потреб французької буржуазії. ……………………………………………… 6 Розділ ІІ. Соціально-економічна і адміністративна політика консульського режиму. ………………………… …….. 11 Розділ ІІІ. Продовження експансіоністської зовнішньої політики під час консульства………………………………..… 14 Заключення. …………………………………………………………… 19 Список використаної літератури. ……………………………………… 20 Вступ. Тема виникнення в кінці 18 – поч. 19 ст. Режиму консульства або іншими словами ...

Індія в міжвоєнний період

В 1920 р. створено Всеіндійський конгрес профспілок. 1925 р. Комуністичну партію Індії. 1930 р. ІНК оголосив компанію громадян непокори, що супроводилася антиімперіалістичними виступами трудящих. 1934 р. КПІ було оголошено поза законом. 1936 р. ІНК висунув завдання створення єдиного фронту. Під час другої світової війни 1939-1945 рр. Виступала на боці антифашистської коаліції. Наприкінці війни склалася гостра політична ситуація яка знайшла у новому піднесенні національно-визвольної боротьби. 1946 р. було створено ІНК ...