Search:

Демографічний потенціал України

Відомо, що природний приріст населення формують кількість народжених і кількість померлих. Оскільки показники народжуваності і смертності сильно диференціюються як у місті, так і в селі, розглянемо ці питання окремо.

При аналізі вказаних показників слід насамперед звернути увагу на таку властиву Україні особливість. У 1990 р. на її сільську місцевість припадало близько однієї третини всіх народжених і майже половина всіх померлих. У розрахунку на 1000 чол. і в містах і в селах народилося по 12.7, а померло – відповідно 10.2 і 16.1 чоловік. Словом, у зв’язку з менш сприятливою віковою структурою сільських жителів (значно вища, як уже зазначалося, частка осіб передпенсійного і пенсійного віку), його природний приріст у цілому по Україні вже понад десять років оцінюється величиною зі знаком «мінус» (в 1990 р. – мінус 3.4), тоді як природний приріст міського населення оцінюється зі знаком «плюс» (в 1990 р. – плюс 2.5). Середні ж показники за кількістю народжених, кількістю померлих і за величиною природного приросту всього населення нівелювали б ці відмінності, тобто не відображали б специфіки природного руху міського і природного руху сільського населення.

Вивчення динаміки наведених вище даних за тривалий проміжок часу (1960 – 2002) дозволяє зробити висновок, що показники природного руху населення постійно погіршувалися і це відбувалося (за невеликим виключенням) постійно, причому за всіма основними демографічними параметрами. Різко зросла також різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність і природний приріст міського і сільського населення. Наприклад, за 1960 – 1990 роки число всіх народжених на 1000 чол. у республіці скоротилося з 20.5 до 12.7, у тому числі серед міського населення – з 20.1 до 12.7, і серед сільського – з 21.0 до 12.7. Кількість померлих зросла серед усіх жителів з 6.9 до 12.1; серед міських – з 6.3 до 10.2, і серед сільських – з 7.5 до 16.1. Як результат – природний приріст усього населення, як уже зазначалося, скоротився з 13.6 до 0.6, в тому числі міського – з 13.8 до 2.5, сільського – з плюс 13.5 до мінус 3.4. Починаючи з 1979 р. Україна постійно має від’ємний приріст населення (винятком є лише 1986 р., коли природний приріст був позитивний, хоч і становив дуже малу величину (плюс 0.3). Словом, за останнє 30-річчя народжуваність в Україні (як серед міського, так і серед сільського населення) зменшилася. майже вдвоє, число померлих міських жителів зросло на 60%, а число померлих сільських жителів – більше ніж удвоє. В результаті цих змін природний приріст усього населення (1960 – 1990) скоротився з 13.6 до 0.6, або в 22.7 рази, природний приріст міського населення – з 13.8 до 2.5, або в 2.5 рази, а природний приріст сільського населення – з плюс 13.5 до мінус 3.4. Україна опинилася, таким чином, на одному з. останніх місць у світі за показниками природного руху населення.

Різко погіршилося і співвідношення показників природного приросту міського і сільського населення. Якщо в 1960 р. різниця між природним приростом міських і сільських жителів становила 0.3 (на користь міського), то в 2002 р. цей показник зріс до 5.9. У 2002 р. лише окремі області України (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька і Крим) мали незначний природний приріст сільського населення. В усіх інших областях мало місце велике скорочення природного приросту сільських жителів.

Зниження коефіцієнтів народжуваності в Україні відбувається за рахунок зміни складових їх компонентів. Серед останніх центральне місце належить низькому сумарному коефіцієнту народжуваності, який за останнє п’ятиріччя становив 1.9 – 2.0 (сумарний коефіцієнт народжуваності відображає середню кількість дітей, народжених жінкою за життя). За 1980 – 2002 роки жінки у віці 15 – 49 років скоротили кількість народжених дітей (в середньому за рік на 1000 жінок відповідної вікової групи) з 58.2 до 54.6. Причому, молоді вікові групи жінок збільшили кількість народжених у віці молодше 20 років за вказані роки з 48.3 до 56.9, у віці – 20 – 24 роки – з 163.0 до 165.0, тоді як серед старших вікових груп жінок коефіцієнти їх народжуваності скорочувалися: від 25 до 29 років – з 102.2 до 91, від 30 до 34 років – з 50.9 до 44.0, від 35 до 39 років – з 18.2 до 16.1, від 40 до 44 роки – з 4.2 до 3.7, від 45 до 49 років – з 0.3 до 0.2. [3, с.128].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Електроенергетика України

План Мета роботи. Постановка проблеми. Аналіз проблеми. Пропозиції до розв’язання проблеми. Обґрунтування пропозицій і вибір альтернатив. Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями. Необхідні ресурси і умови. Висновки. Мета роботи Метою даної роботи є проаналізувати стан галузі електроенергетики в Україні в конкурентному середовищі та визначити її конкурентоспроможність, а також її роль в розбудові незалежної України та перспективи всередині країни. Постановка проблеми Електроенергетика є базовою галуззю ...

Хімічний комплекс України

План 1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комп­лексі України. 2. Фактори розміщення і розвитку. 3. Сировинна база хімічної промисловості України. 4. Сучасний стан та особливості розміщення комплексу хімічних виробництв України. 5. Проблеми і перспективи розвитку комплексу хімічних виробництв України. 1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І МІСЦЕ В НАРОДНОГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ Хімічний комплекс — один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвит­ку машинобудування, значною мірою ...

Економіка Болівії

Республіка Болівія це оточена сушею країна у Південній Америці площею 1,098,581 квадратних кілометрів. Болівія простягнулася на 1,503 кілометри з півдня на північ та на 1,265 кілометрів зі сходу на захід , Болівія граничить на півночі та сході з Бразилією , на південному сході з Парагваєм , на півдні з Аргентиною , на південному заході з Чілі та Перу . Болівія добре забезпечена природними ресурсами, але високі витрати виробництва, нестаток інвестицій, неадекватний внутрішній транспорт, і місцеположення, що не забезпечує ...