Search:

Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві

Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат­ний відображати одночасно результати процесу матеріального від­творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі мате­ріальних засобів і коштів.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактич­но. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їхніх статей (Додаток 6).

Дані Додатку 6. свідчать, що фактичний час обертання коштів за рік скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6-47,3).

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту вивільняється частина коштів, що обраховується множенням факти­чного одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання оборотних коштів. У нашому прикладі за рахунок при­скорення часу обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 56,1 тис. грн. (17,0х3,3).

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

К0 = Р/С

де К0 — коефіцієнт обертання оборотних коштів. Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

У нашому прикладі кількість оборотів збільшилась за рік на 0,5 оборота [6120/805 – 5580 /785], що позитивно позначилось на діяльності підприємства.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою:

К з = С/Р

де Кз — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються.

У нашому прикладі (див. табл. 4) фактично у 1 грн. реалізованої продукції авансовано 13 коп. [805,0 / 6120,0] , тоді як за планом перед­бачалось 14 коп. [785,0 / 5580,0], що свідчить про підвищення ефективності витрат.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­тів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутко­вість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

де Ке — коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П — прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р — рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки при­бутку припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р — відносний пока­зник, що визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і під­вищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних ціннос­тей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реаліза­ції непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скоро­чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна­слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су­мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18 


Подібні реферати:

Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку

Основні фонди протягом свого тривалого функці­онування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван­ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра­ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та ...

Мета оцінки вартості виробничо-майнового потенціалу підприємства

МЕТА ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ВИРОБНИЧО-МАЙНОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА. Оцінка виробничо-майнового потенціалу завжди підпорядкована певній меті, вирішенню якого-небудь конкретного завдання. Оцінювач має добре знати це завдання, заради якого здійснюється оцінка, щоб правильно вибрати потрібний методичний інструментарій. Потреби в оцінці вартості всього майнового комплексу підприємства виникають і випадках: куплі- продажу акцій підприємства на ринку цінних паперів; куплі –продажі частки в статутному капіталі товариства з обмеженою ...

Основні засади та проблеми інвестування

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів: І) об'єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності; 2) взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народно­господарських циклів інвестиційної активності; 3) формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одно­часно з аналогічними процесами в інших галузях народного гос­подарства; 4) логічність і цілісність інвестиційного ...