Search:

Історія виникнення та віровчення зороастризму

Особливо тяжким був обряд очищення для священнослужителів, що прийняли сан, а також для насассаларів, що бажали позбавитись своєї професії, яка передавалася від батька до сина.

Хоча звання священнослужителів було спадковим, щоб стати служителем культу і отримати сан, крім релігійної освіти треба було пройти декілька обрядів очищення, які тривали близько тринадцяти днів.

Майбутній священнослужитель повинен був шість раз здійснити вмивання особливо приготованою рідиною, вісімнадцять раз натертися піском, п’ять раз вмитися водою. Потім він мав повторювати за служителем культу слова клятви очищення і доторкнутися до собаки, яка вела його до іншого жерця, після чого він вмивався святою водою і його залишали в храмі на дев’ять днів.

Фанатичне ставлення до обряду очищення виявлялось у відношенні до насассаларів – представників нижчої касти, які займалися брудною роботою. Лишень тоді, коли вони відмовлялися від своєї професії, над ними проводили дуже тяжкий обряд очищення.

Таким же страхом “осквернитися” можна пояснити жорстокість, що виявлялася на протязі століть до одновірців, що мали фізичні вади, хвороби, кровотечі. Навіть з хворими людьми старшого покоління і дітьми зороастрійці дотримувались певної суворості. Це також стосувалося і вагітних жінок та немовлят, яким не виповнилось ще 40 днів.

Особливі правила стосуються води і вогню. Зороастрієць перш за все


турбується про чистоту води, так як це є святе творіння, що перебуває під опікою Хаурватат. Тому ніщо нечисте не повинно доторкнутися з природним джерелом води – озером, струмком чи криницею.

Це ж стосувалося і вогню. Спалювати на ньому сміття для зороастрійців було суворо заборонено. В вогонь необхідно класти чисті, сухі дрова, здійснювати ритуальні возлиття і з особливою обережністю ставити горшки для приготування їжі.

В зороастрійських канонах перераховуються “чисті” і “нечисті” предмети, звірі, комахи, тварини і навіть люди. Ще Геродот писав, що “маги… власноручно вбивають всіх тварин, крім собаки і людини. Вони навіть вважають великим здобутком те, що знищують мурашок, змій”…1

Згідно доктрини зороастризму, до “чистих” віднесена людина, звірі (особливо собаки, їжаки, корови, вівці), рослини тощо.

Що ж стосується “нечистого”, то в широкому розумінні ним вважалося все, що виходить від демонів-девів чи пов’язане з їх впливом. Такі істоти називалися храфстра, і їх потрібно було вбивати, так як це послаблювало світ зла. Знищувати живі істоти не було гріхом, але сама смерть вважалася диявольською. Так, мертва храфстра була ще більш нечистою, ніж жива. Найбільшою скверною були мертві тіла праведних людей. З моменту смерті до покійника наближалися лишень насассалари, які знали необхідні засоби перестороги. Вони обмивали тіло, одягали на нього білий саван і пояс кушті, складали руки на грудях. Якщо було можливим, то похоронний обряд здійснювали в день смерті. А якщо це не було можливим, то на протязі трьох днів і трьох ночей служителі культу і рідні читали молитву, дотримуючись певних пересторог у відношенні до їжі та пиття.ꗬÁIЙሀ¿ကЀ栀[1]
橢橢뎲뎲Й頡[1]��↑ၔ ]˞˞˞ĤЂÈࡾࡾࡾెెెె8౾,ಪdె⎾òൊൊ"൬൬൬็็็⌯[1]⌱⌱⌱⌱⌱⌱$⒰Ǵ⚤€⍕iࡾ็็็็็⍕ похоронами насассалари, які і несли ці ноші. За ними йшли служителі культу, які підносили хвалу богові, а також рідні всі ті, що прийшли на похорон. Процесія супроводжувала ноші тільки до підніжжя спеціально зробленого місця поховання зороастрійців – астодана, або так званої “вежі мовчання” висотою 4,5 метри. Насассалари і священнослужителі піднімались зі своєю ношею на вежу, розміщували труп сидячи біля краю площадки (дахми) і закріплювали його за ноги і волосся, щоб звірі і птахи, розтерзали тіло, не змогли віднести залишки до води чи рослин. Коли птахи і тварини з’їдали все м’ясо, а кістки під впливом сонця очищувалися повністю, тоді їх вкидали в вежу мовчання.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20 


Подібні реферати:

Витинанки

Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з'являються у середині XIX ст. незалежно від писарських і дворянських витинанок. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, ...

Народні звичаї та обряди

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї – це не відокремлене явище в житті народу, це втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремим людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постачання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана з звичаями народу. Звичаї народу – це ті прикмети, по ...

Ю.А. Целевич-видатний діяч культури

Помiж визначних просвiтницьких дiячiв, культурно-громадських подвижникiв українського духовного вiдродження другой половини ХIХ ст. по праву слiд назвати Юлiана Андрiйовича Целевича. Народився вiн у с.Павельчi (нинi Тисменицький район) поблизу Станiслава (тепер Iвано-Франкiвськ) в сiм"ї священика. Навчався у Станiславi протягом 1853-1861 рр. Доля повела його шляхами просвiтництва та науки: за плечима залишилися стiни Львiвської духо вної семiнарiї; Львiвського унiверситету, де юнак слухав не тiльки богословськi ...